Це особлива можливість для батьків об’єднатися з іншими людьми по всьому світу, щоб згадати життя немовлят, які померли під час вагітності, напередодні або незабаром після народження, а також у ранньому дитинстві.

Протягом цього багато благодійних організацій допомагають людям підвищити обізнаність про ключові питання, які стосуються втрати дитини.

У жовтні минулого року понад 160 будівель та визначних пам'яток світу засвітилися рожево -блакитним кольором в знак підтримки Тижня привернення уваги до теми втрати вагітності та дитини.

Викидень - це смерть дитини в утробі матері до 20 тижня вагітності. Для жінок, які знають, що вони вагітні, приблизно 10–15 на 100 вагітностей (10–15 %) закінчуються викиднем. Більшість викиднів відбувається в першому триместрі до 12 -го тижня вагітності. Викидень у другому триместрі (між 13 і 19 тижнями) трапляється у 1-5 з 100 (1-5 %) вагітностей.

Майже половина всіх вагітностей може закінчитися викиднем. Точна цифра є невідомоію, тому що викидень може статися ще до того, як жінка дізнається, що вагітна. Більшість жінок, які мали викидень, пізніше мають здорову вагітність.

Два і більше викиднів поспіль називаються повторюваними викиднями. Приблизно у 1 зі 100 жінок повторюються викидні. Більшість жінок, які мають повторювані викидні (від 50 до 75 на 100), мають невідому причину. І більшість жінок з повторними викиднями з невідомою причиною (65 на 100 жінок) потім мають успішну вагітність.

Патофізіологія

Патофізіологію спонтанного викидня можна припустити за його термінами.

Хромосомні дефекти зазвичай спостерігаються при спонтанних викиднях, особливо тих, які відбуваються протягом 4-8 тижнів вагітності. Генетична етіологія поширена на початку першого триместру, але може спостерігатися протягом усього терміну вагітності.  Трисомії - найпоширеніша хромосомна аномалія.

Недостатній або надмірний гормональний рівень зазвичай призводить до спонтанного викидня до 10 тижня вагітності.

Інфекційні, імунологічні та фактори навколишнього середовища зазвичай спостерігаються при втраті вагітності у першому триместрі.

Анатомічні фактори зазвичай пов'язані з втратою у другому триместрі.

Дефіцит фактора XIII та повний або частковий дефіцит фібриногену пов'язані з періодичним спонтанним викиднем.

Мимовільний викидень

Мимовільний викидень - це процес, який можна поділити на 4 стадії: загрозливий, неминучий, неповний і повний.

Загрозливий викидень

Вагінальна кровотеча, біль у животі/тазу будь -якого ступеня або обидва симптоми на ранніх термінах вагітності представляють загрозу викидня. Приблизно у четвертої частини всіх вагітних жінок спостерігається певний ступінь вагінальної кровотечі протягом перших 2 триместрів. Приблизно половина цих випадків переходить у фактичний викидень. Кровотеча і біль, що супроводжують загрозу викидня, зазвичай не дуже інтенсивні. При вагінальному дослідженні внутрішнє вічко шийки матки закрите і відсутня болючість шийки матки.

Неминучий викидень

Вагінальна кровотеча супроводжується розширенням цервікального каналу. Кровотеча зазвичай сильніша, ніж при загрозі викидня, і часто присутні болі в животі та спазми.

Неповний викидень

Вагінальна кровотеча може бути інтенсивною і супроводжуватися болем у животі. Цервікальний канал може бути відкритий з виходом ембріону, або внутрішня шийна матка може бути закрита. Ультразвукове дослідження використовується для виявлення того, чи в матці присутні частини ембріону.

Повний викидень

У пацієнтів в анамнезі можуть спостерігатися кровотечі та біль у животі. До того часу, коли викидень завершується, кровотеча і біль зазвичай припиняються. УЗД виявляє порожню матку.

Причини викидня в першому та другому триместрах:

Ембріональні аномалії

На ембріональні аномалії припадає 80-90% викиднів у першому триместрі. Хромосомні аномалії є найпоширенішою причиною спонтанного викидня:

• Хромосомні аномалії були виявлені у більш ніж 75% викиднів у першому триместрі.
• Частота хромосомних аномалій зростає з віком, особливо у жінок старше 35 років.
• Зазвичай зустрічаються трисомії, особливо трисомія 16 хромосоми, що становить приблизно третину хромосомних аномалій на ранніх термінах вагітності.

Материнські чинники

Материнські чинники є причиною більшості викиднів у другому триместрі, серед яких найпоширенішими факторами ризику є похилий вік та попередня втрата вагітності на ранніх термінах.  

До хронічних факторів ризику з боку матері відносяться наступне:

• Інсулінозалежний цукровий діабет у матері: близько 30% вагітностей у жінок з діабетом призводять до спонтанного викидня, переважно у пацієнтів з поганим контролем глюкози в першому триместрі.
• Важка гіпертонія
• Захворювання нирок
• Системний червоний вовчак (СЧВ)
• Гіпотиреоз та гіпертиреоз

Гострими факторами ризику з боку матері є:

• Інфекції (наприклад, краснуха, цитомегаловірус [CMV] та мікоплазмові, лістеріальні, токсоплазмові інфекції)
• Травма

Сильний емоційний шок також може викликати викидні в першому та другому триместрах.

Інші фактори, які можуть сприяти викидню:

До екзогенних факторів можна віднести наступне:

• Алкоголь
• Тютюн
• Кокаїн та інші наркотики

До анатомічних факторів можна віднести наступне:

• Повідомляється, що вроджені або набуті анатомічні фактори зустрічаються у 10-15% жінок, у яких повторюються спонтанні викидні.
• Вроджені анатомічні ураження включають аномалії протоки Мюллера (наприклад, перегородку матки, аномалії, пов'язані з діетилстильбестролом [DES]). Деформація протоки Мюллера зазвичай зустрічається при втраті вагітності у другому триместрі.
• Аномалії маткової артерії з порушенням кровотоку в ендометрії є вродженими.
• Набуті ураження включають внутрішньоутробні спайки (тобто синехії), лейоміому та ендометріоз.
• Інші захворювання або аномалії репродуктивної системи, які можуть спричинити викидень, включають вроджені або набуті дефекти матки, міому, цервікальну недостатність або аномальний розвиток плаценти.

До ендокринних факторів відносяться:

• Ендокринні фактори потенційно сприяють повторному викидню в 10-20% випадків.
• Недостатність лютеїнової фази (тобто порушення функції жовтого тіла з недостатнім виробленням прогестерону) вважається найпоширенішою ендокринною аномалією, що сприяє спонтанному викидню.
• Гіпотиреоз, гіпопролактинемія, поганий контроль діабету та синдром полікістозних яєчників є факторами, що сприяють втраті вагітності.

До інфекційних факторів відносяться:

Передбачувана інфекційна етіологія може бути виявлена в 5% випадків.

Бактеріальні, вірусні, паразитарні, грибкові та зоонозні інфекції пов’язані з періодичними спонтанними викиднями.

До імунологічних факторів відносяться:

• Імунологічні фактори можуть бути причиною до 60% повторних спонтанних викиднів.
• І ембріон, що розвивається, і трофобласт можна вважати імунологічно чужими для імунної системи матері.
• Антифосфоліпідний синдром, як правило, спричиняє більше втрат вагітності у другому триместрі, ніж у першому триместрі.

Діагностика

Товариство рентгенологів та ультразвукової діагностики(The Society of Radiologists in Ultrasound) вказує на наступні результати діагностики втрати вагітності на ранніх термінах:

• Куприково-тімяний розмір плода 7 мм і більше і відсутнє серцебиття
• Середній діаметр гестаційного мішка 25 мм або більше без ембріона
• Відсутність ембріона з серцебиттям через 2 тижні або довше після сканування, яке показало гестаційний мішок без жовткового мішка
• Відсутність ембріона з серцебиттям 11 днів або довше після сканування, яке показало гестаційний мішок з жовтковим мішком

Лікування

Неминучий викидень

Метою лікування є вишкрібання порожнини матки для запобігання ускладненням (наприклад, подальші крововиливи, інфекції).

Неповний викидень

• Якщо в шийному відділі матки виявлені тканини, згустки крові або продукти зачаття, їх видаляють кільцевими щипцями, щоб полегшити скорочення матки та гемостаз. З тієї ж причини застосовуйте окситоцин у разі сильної кровотечі.
• Варто розглянути гемотрансфузію у разі сильної кровотечі чи нестабільності гемодинаміки.
• Можливе лікування мізопростолом, щоб полегшити завершення викидня.

Психологічна підтримка

Деякі жінки та їх партнери через своє горе мають проблеми з психічним здоров'ям. Депресія та тривога є поширеними, але у деяких жінок можуть виникнути інші проблеми, такі як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) або перинатальний обсесивно-компульсивний розлад.

Трагедія викидня традиційно була приватною подією, яку переживала в основному мати наодинці. Працівники охорони здоров'я завжди говорили цим жінкам, що смуток з часом стане менш вираженим, особливо після успішної вагітності.

Але нові дослідження показують, що деякі жінки можуть сумувати набагато довше, ніж очікувалося, навіть після народження здорової дитини, хоча діапазон і тяжкість симптомів можуть відрізнятися. Це також стосується чоловіків, адже згідно досліджень, чоловіки сумують через викидень набагато більше, ніж вважалося раніше.