Рідко його прояви минають самостійно по завершенню пубертатного періоду. Гіперактивність із дорослішанням зменшується і хвороба стає менш помітною, тому довгий час вважалося, що захворювання не існує в дорослому віці.

Дослідження показують, що розлади дефіциту уваги з гіперактивністю, на які не було звернуто увагу належним чином за дитинства, у дорослому віці корелюють із дисоціативними розладами особистості (що включають в себе широку палітру можливих діагнозів від депресивних розладів до залежності від психоактивних речовин), і навіть із надлишковою вагою. 
Але ще у дитячому віці РДУГ негативно може проявляти себе в наступних сферах життя:

• Соціальна

- Постійне перетинання допустимих меж, порушення правил і не адекватна ситуації поведінка викликають надмірну негативну увагу
- Вважче ставати частиною соціальних груп (дитячі колективи тощо)

- Часті спонтанні припинення стосунків

- Складнощі з налагодженням соціальних контактів

• Сфера самооцінки

- Постійна зміна настрою з перевагою у депресивну сторону

- Емоційна чутливість

- Регулярні невдачі в багатьох сферах життя

• Сфера навчання

- Серйозні проблеми з навчанням попри нормальний і навіть високий інтелектуальний розвиток

- Виконання домашніх завдань та навчання є великим навантаженням

- Проблеми з успішністю через зниження концентрації

- Помилки часто виникають не через нерозуміння завдання, а через неповне слідування інструкціям з його виконання

• Часткова затримка розвитку

- Обмеження в окремих сферах розвитку, таких як мова, дрібна моторика, відчуття рівноваги чи сприйняття тощо.

Лікування

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю є фактично діагнозом усій сім'ї, оскільки не лише медикаментозні заходи і психо-фізикальні інтервенції є інструментами терапії, а й поведінкова тактика батьків та найближчого оточення дитини.

Базові лікувальні заходи:

1. Когнітивна поведінкова терапія
2. Біологічний зворотній зв'язок (Biofeedback)
3. Так званий “внутрішній монолог” (Selbstinstruktionstraining): вербальний метод поведінкової терапії, представлений аутоінструкціями. 
4. Підтримка сім'ї: консультації з фахівцями з сімейної психології, так звані “курси по вихованню батьків (нім. “Elterntraining”). Батьки повинні навчитися ставитися до дитини з розумінням, ладнати з проблемними ситуаціями та сприяти позитивній поведінці за допомогою оперантних процедур (про практичні поради батькам читайте нижче).
5. Метод оперантного кондиціювання - методика навчання шляхом винагородження: за бажаною поведінкою, наприклад миття рук, слідує негайна винагорода (цукерка, шоколадка тощо).
6. Фізіотерапевтичні заходи, направлення на корекцію “проблемних” зон розвитку: програми з раннього розвитку дітей, логопедія, ерготерапія.
7. Залучення  вчителів та вихователів у процес інтеграції дитини.

Види медикаментозного лікування:

1. Метилфенідат (Methylphenidate): цей психостимулятор є препаратом вибору, затвердженим FDA для лікування РДУГ у дітей віком від 6 років, і є найбільш часто використовуваним. Метилфенідат доступний у формах пролонгованого вивільнення та у вигляді лікарської форми з відтермінованим вивільненням для прийому перед сном. Доза препарату титрується поступово. Це непрямий центральний симпатоміметик, похідне амфетаміну, який діє шляхом підвищеного вивільнення та інгібування зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну і меншою мірою впливає на обмін серотоніну. Ефекти від його прийому при РДУГ: підвищується розумова працездатність, покращується концентрація і розумові процеси (навчання, запам'ятовування, комбінування), короткочасна пам'ять і дрібна моторика, зменшення вираженості конфліктів. Може викликати стан ейфорії.

Побічні ефекти: підвищення тиску, тахікардія, внаслідок чого необхідний регулярний контроль ЕКГ дитини (тривалість інтервалу QT); проблеми з засипанням; сухість у роті, пітливість; зниження маси тіла, закрепи, тому необхідний регулярний контроль параметрів фізичного розвитку дитини для своєчасного виявлення затримки росту; епілептогенний потенціал (зниження порогу судомної готовності); рідко - пріапізм при скасуванні препарату

2. Атомоксетин (Atomoxetine): селективний інгібітор зворотного захоплення норадреналіну (SNRI). Принцип дії – симпатоміметичний ефект за рахунок підвищення концентрації норадреналіну в синаптичній щілині. Перевага: відсутність потенціалу залежності. Застереження: мета-аналізи показали, що діти та підлітки, які отримують лікування атомоксетином, більш схильні до суїцидальних дій, тому необхідне спеціальне спостереження (особливо на початку терапії).

3. Атипові антидепресанти: останні дослідження підтверджують ефективність венлафаксину та бупропіону при РДУГ. Вони можуть мати повільніший початок дії, ніж стимулятори, але потенційно менше побічних ефектів.

4. Трициклічні антидепресанти: Іміпрамін пригнічує зворотне захоплення норадреналіну або серотоніну (5-гідрокситриптамін, 5-НТ) пресинаптичними нейронами.

Практичні поради для сім'ї та оточення

- Налагодження взаємовідносин: діти із РДУГ емоційно нестабільні і чутливі. Це пов’язано зі зниженням відчуття безпеки, а невпевненість, у свою чергу, посилює симптоми. Тому взаємовідносини між референтною особою і дитиною, це перш за все відносини, які характеризуються взаємоповагою та курсом, взятим на вихованням, вільним від фізичного та психологічного насильства, навіть у стресових ситуаціях. 

- Структуризація та дотримання повсякденної рутини: невпевненості найкраще протистояти за допомогою стабільних рамок. Тому розпорядок дня має бути чітко структурованим з опорними точками, які діти можуть використовувати для орієнтування. Рутина має стати ритуалом, дотримання якого є запорукою відчуття безпеки, стабільності, надійності. “Ритуалами” наприклад є ситуації з прийомом їжі та відхід до сну за графіком.

- Правила та межі: непослідовність та імпульсивність у дітей із РДУГ часто призводять до перетину дозволених меж і порушення правил. Встановлені правила мають бути заздалегідь чітко продумані та офіційно оголошені, відхиленню від правил завжди приписується однаковий наслідок (негативний). Ці обмеження відіграють важливу роль, особливо коли йдеться про соціальну та буденну інтеграцію. 

- Пряник замість кнута: у виховному контексті можна працювати з позитивними підкріпленнями, тобто винагородами, і негативними підкріпленнями, тобто покараннями. У ході РДУГ стало зрозуміло, що небажану поведінку з негативними наслідками стримати неможливо, оскільки негативні наслідки для дітей не є стримуючим фактором, покарання лише посилили б і без того негативну впевненість у собі. Натомість допомагає система винагород, у якій бажана поведінка позитивно підкріплюється. Для цього підходить нарахування плюсів за бажану поведінку, коли за досягнення певної кількості балів надається винагорода.

- Забезпечення фізичної активності: гіперактивність є дуже стресовою проблемою при РДУГ, тому що бажання рухатися можна тимчасово придушити, та згодом воно лише посилиться. Активний рух повинен мати фіксоване місце в щоденному ритмі, а також бути цілеспрямованим, коли руховий неспокій наростає протягом дня. Фізична активність на дворі більш релевантна. 

- Keep calm and love this child: розлади уваги ускладнюють сприйняття навіть найменших завдань: думки блукають, навіть дрібниці набувають величезного значення. В результаті інструкції часто доводиться повторювати кілька разів. Батьки мають лишатися спокійними, вчитись спокійно підходити до проблем. Бурхливі реакції соціального оточення небажані і викликають у дитини РДУГ реактивацію. З дітьми старшого віку може бути навіть корисним цілеспрямоване використання вправ на розслаблення.

- Заохочувати знайомства та дружбу: симптоми РДУГ пов'язані з труднощами у налагодженні  соціальних контактів. Діткам непросто будувати дружні стосунки і вони часто не є довговічними. Інтеграція в існуючі групи теж непроста. Тому батьки повинні надавати допомогу в цьому питанні та активно підтримувати зародження  дружби через запрошення дітей у гості, при цьому рекомендується обмежувати час для спільного дозвілля. Такий підхід є абсолютно розумним і може допомогти побудувати стабільну дружбу без розчарувань.

- Хвалити, мотивувати, підкріплювати віру в себе: на жаль, діти з РДУГ неодноразово отримують негативні відгуки від свого оточення через свою поведінку. Відчуття “я щось можу, я чогось вартий” стає рідкістю. Тим важливіше, що позитивні досягнення, навіть незначні, підтримувалися в сім’ї. Таке виділення позитивних характеристик зміцнює впевненість у собі.

Правила комунікації для батьків:

1. Мова спокійна, без підвищених тонів
2. Уникайте надмірно емоційних словесних висловлювань
3. Використовуйте позитивні формулювання
4. Завжди давайте лише одну інструкцію та передавайте її в простій, зрозумілій і чіткій формі
5. Фізичний контакт під час розмови (за можливість і відсутності протидії дитини). Утримуйтеся від цинізму, іронії чи агресії
6. Необхідно підкріплювати словесні висловлювання жестами (для наочності)
7. Завжди давайте зворотній зв'язок: якщо дитина провинилася, пояснюйте,за що її покарано, якщо позитивно себе проявила - похваліть, поясність, за що саме її хвалите. Якщо сталося непорозуміння- обговоріть його, спитайте, як дитина себе почуває і що думає з цього приводу.