До факторів ризику розвитку постінсультних больових синдромів належать жіноча стать, похилий вік, вживання алкоголю, депресія, захворювання периферичних судин, тривале вживання статинів, стовбурова або таламічна локалізація ішемічного ураження, спастичність.

У цій статті розберемо основні види постінсультних больових синдромів.

Центральний постінсультний біль

Найчастішим діагнозом серед хворих із постінсультним больовим синдромом є центральний постінсультний біль, який за своєю природою є нейропатичним. Він може виникнути у перші шість місяців після інсульту та зазвичай пов’язаний з ураженням таламуса (синдром Дежерина-Руссі) або спиноталамічного та таламокортикального трактів. 

Описання хворими цього виду болю варіюється від ниючого, тупого та пульсуючого до гострого, колючого, стріляючого та пекучого. Характерним є також наявність аллодинії — появи болю у відповідь на подразнення, спонтанної дизестезії — появи больових відчуттів за відсутності будь-якого подразнення, гіпералгезії — значно підвищеної чутливості до больового стимулу.

Найпоширенішою теорією виникнення центрального постінсультного болю є теорія розгальмування Хеда і Холмса, яка полягає у тому, що пошкодження сенсорних шляхів може призвести до компенсаторної гіперактивації в таламусі, таким чином викликаючи спонтанний біль або аллодинію.

Для лікування цього виду нейропатичного болю ефективним є застосування нейромодулюючих та психоактивних препаратів. Основними препаратами вибору є амітриптилін і протиепілептичні препарати прегабалін, габапентин і ламотриджин. Карбамазепин або фенітоїн застосовують як препарати другої лінії лікування. 

За відсутності лікувального ефекту препаратами перевагу надають немедикаментозним методам лікування. 

• До таких методів належить глибока стимуляція мозку, що полягає в імплантації в мозок спеціального медичного пристрою, який надсилає імпульси до нервових структур-мішеней, наприклад, до центрального постеролатерального ядра таламуса.
• Ще один метод лікування — цінгулотомія — полягає в хірургічній деструкції певних відділів поясної звивини головного мозку.
• Повторювана транскраніальна магнітна стимуляція також знайшла застосування в лікуванні цієї патології. Метод полягає в розміщенні на шкірі голови хворого спеціального медичного пристрою, що генерує магнітний імпульс, який викликає електричний розряд в цільовій ділянці кори головного мозку.

Комплексний регіонарний больовий синдром

Цей синдром, також відомий як рефлекторна симпатична дистрофія або синдром “плечо-кисть”, характеризується пекучим болем, підвищеною чутливістю до тактильної стимуляції та вазомоторними змінами, включаючи набряк і зміни температури та кольору шкіри, в області верхньої кінцівки.

Виділяють два типи комплексного регіонарного больового синдрому. Перший тип розвивається за відсутності ознак пошкодження нерва, зазвичай у людей, що перенесли інсульт. Другий тип виникає при пошкодженні периферичних нервів. Класична теорія про патофізіологію розвитку першого типу КРБС полягає в локальній гіперактивності симпатичної нервової системи.

Лікування комплексного регіонарного больового синдрому включає ранню фізіотерапію, застосування кортикостероїдів, кальцитоніну, дзеркальну терапію.

Біль, пов’язаний зі спастичністю

Спастичність часто виникає у людей, що перенесли інсульт протягом 3-12 місяців. Це порушення сенсорно-моторного контролю в результаті ураження верхніх мотонейронів, що проявляється мимовільним підвищенням тонусу м’язів і часто супроводжується больовим синдромом. За відсутності лікування спастичність може призвести до незворотного скорочення м’язів, відомого як контрактура. Це підкреслює важливість раннього розпізнавання та лікування спастичності.

Для лікування спастичності застосовують:

• лікувальну фізкультуру для збереження гнучкості м’язів та суглобів;
• ботулінічний токсин типу А для блокування дії нервів на м’язи, таким чином знижуючи м’язовий тонус;
• антиспастичні препарати (баклофен, тизанідин, дантролен, діазепам);
• протисудомні препарати (прегабалін, габапентин);
• ультразвукова терапія;
• черезшкірна електростимуляція;
• повторювана транскраніальна магнітна стимуляція.

Геміплегічний біль у плечі

Геміплегія часто може виникати як наслідок інсульту. Під дією сили тяжіння в ураженій паралічем руці може виникати підвивих плечового суглоба, який і буде призводити до больового синдрому.

Основні підходи до лікування: 

• Правильне поводження та позиціонування ураженої верхньої кінцівки має вирішальне значення. 
• Використання підставок і подушок є корисним для пацієнтів, які лежать у ліжку або сидять прямо у кріслі чи інвалідному візку. 
• Плечові ремені мають різні цілі, включаючи підтримку передпліччя у зігнутому положенні, відновлення симетрії лопатки, поліпшення анатомічного положення та підтримку плеча за допомогою манжети. 
• Тейпування є ще одним варіантом запобігання та/або лікування підвивиху плечового суглоба.
• Для полегшення болю можливе застосування черезшкірної електронейростимуляції.

Постінсультні больові синдроми є складними явищами різноманітної етіології, рання діагностика та лікування яких є важливим для запобігання зниження якості життя пацієнта.