Астма є найпоширенішим хронічним захворюванням дитячого віку та основною причиною дитячої захворюваності на хронічні хвороби, що вимірюється пропусками школи, відвідуванням відділень невідкладної допомоги та госпіталізацією. 

Патофізіологія

Патологічними ознаками астми є запалення дихальних шляхів, надмірне утворення слизу, закупорка слизу та бронхоспазм дихальних шляхів, що може призвести до серйозної обструкції повітряного потоку. Обструкція повітряного потоку викликає дихальну недостатність різного ступеня та може прогресувати до гострої дихальної недостатності. 

Симптоми

При госпіталізації дитини із загостренням бронхіальної астми враховується як тяжкість загострення, так і наявність факторів ризику, пов’язаних з необхідністю проведення реанімації.

Ранні симптоми загострення можуть включати наступне: 

• Поява симптомів інфекції дихальних шляхів 
• Гостре або підгостре посилення хрипів і задишки 
• Почастішання кашлю, особливо уві сні
• Млявість або зниження толерантності до фізичних навантажень
• Порушення повсякденної діяльності, включно з прийомами їжі 
• Резистентність до медикаментозної терапії.

У дослідженні дітей віком 2–5 років поєднання посиленого денного кашлю, денного свистячого дихання та нічного застосування бета2-агоністів було на груповому рівні сильним предиктором загострення (через 1 день). Ця комбінація передбачала приблизно 70% випадків загострень з низьким рівнем хибнопозитивних результатів у 14%. Натомість, жоден окремий симптом не вказував на неминуче загострення астми.

Симптоми з боку верхніх дихальних шляхів часто передують появі загострення астми, що вказує на важливу роль вірусів верхніх дихальних шляхів у провокуванні виникнення загострень у багатьох, хоча й не у всіх, дітей з астмою.

Батькам/опікунам слід порадити негайно звернутися до лікаря, якщо: 

• симптоми дитини не полегшуються миттєво за допомогою інгаляційного бронходилятатора 
• період полегшення після доз SABA (бета-агоністи короткої дії) поступово стає коротшим 
• дитина молодше 1 року потребує повторної інгаляції SABA протягом кількох годин

Початкове лікування вдома

Інгаляційний SABA за допомогою маски або спейсера та спостереження реакції. 

Батьки/опікуни повинні розпочати лікування двома вдиханнями SABA (200 мкг сальбутамолу [альбутеролу] або еквівалента), зробленими по одному за допомогою спейсерного пристрою з або без маски. За потреби це можна повторити ще два рази з інтервалом у 20 хвилин. За дитиною має спостерігати сім’я/опікун і, якщо стан покращується, підтримувати спокійну та заспокійливу атмосферу протягом години чи більше. Необхідно терміново звернутися за медичною допомогою, якщо має місце будь-яка з перерахованих вище ознак; або в той же день, якщо для полегшення симптомів протягом перших 2 годин необхідно зробити більше 6 вдихань SABA, або якщо стан не покращився через 24 години.

Більшість дітей до 4 років повинні використовувати маску, поки вони не навчаться правильно закривати губи.

ТУТ ДУМАЛА ВІДЕО ВСТАВИТИ

https://www.youtube.com/watch?v=AKPZa3QzgG8&t=24s
https://www.youtube.com/watch?v=bkRKd9oAXUA

Діагностика

Пульмонарний Індекс (PIS) для дітей віком до 12 років

Інтерпретація загального балу:

• Легке загострення: < 7
• Помірне загострення: 7-11
• Тяжке загострення: ≥ 12

Однак PIS може недооцінювати ступінь захворювання у старшої дитини. У старших дітей з подовженими видихами може виникати брадипное при помірному або тяжкому нападі. Таким чином, їх бал за частотою дихання може бути помилково низьким.

Лікування 

• Лікування гіпоксемії
• Призначення бронходилататорів: інгаляційні бета2-агоністи короткої дії ± іпратропію бромід
• Введення кортикостероїдів
• Оцінка відповіді
• Розгляд інших методів лікування, включаючи переведення до закладу третинного рівня

Лікування слід розпочати одразу після завершення швидкого обстеження. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, щоб оцінити їх відповідь на початкове лікування.

Анафілаксія може супроводжуватися важким респіраторним дистресом, що імітує важкий напад астми. При підозрі на анафілаксію (наприклад, гострий респіраторний дистрес у поєднанні з кропив’янкою) негайно введіть адреналін внутрішньом’язово.

Види допомоги

Кисень: Гіпоксемію (SpO2 <92%) необхідно терміново лікувати за допомогою кисню, що подається через лицеву маску або носові канюлі. Хоча немає переконливих доказів на підтримку конкретної цілі для SpO2 у контексті гострого респіраторного дистресу, SpO2 від ≥92% до 94% виглядає адекватним.

Бета2-агоністи короткої дії: сальбутамол (альбутерол) є бронходилататором вибору. Дозований інгалятор (MDI) з аерокамерою є кращим пристроєм для введення сальбутамолу, оскільки він є більш ефективним, ніж небулайзер для доставки бронходилататорів, враховуючи зменшення побічних ефектів у дітей (наприклад, , тахікардія, тремор). За наявності гіпоксемії кисень можна вводити через назальну канюлю одночасно з введенням сальбутамолу. 
Немає доказів появи клінічно значущих аритмій після лікування небулайзерними бронходилататорами.

Інгаляційні антихолінергічні препарати: Інгаляційний іпратропіум бромід слід застосовувати як додаткову терапію до бета2-агоністів у випадку середнього та тяжкого ступеня.
Немає жодних клінічних випробувань, які б підтверджували використання іпратропіуму крім початкового лікування у дітей, і наразі немає доказів його застосування у госпіталізованих дітей або після виписки.

Per os (PO)/IV(в/в) кортикостероїди: діти з помірним або важким загостренням астми повинні отримувати системні стероїди як частину початкового лікування. Цей препарат слід вводити якомога раніше, в ідеалі перорально, і протягом першої години після прибуття. Стероїди зменшують потребу в госпіталізації, ризик рецидиву після початкового лікування, а також можуть сприяти більш ранній виписці з лікарні.

Для пацієнтів із легкими загостреннями астми відсутні чіткі докази на підтримку регулярного застосування пероральних кортикостероїдів.

Діти з важкою астмою з блювотою, які не реагують на початкову терапію або мають загрозу дихальної недостатності, повинні отримувати внутрішньовенне введення стероїдів. Препаратом вибору є метилпреднізолон.

Сульфат магнію внутрішньовенно: Мета-аналіз показує, що сульфат магнію внутрішньовенно ефективний у дітей із помірними та важкими загостреннями, покращуючи дихальну функцію. Пацієнтам з неповною відповіддю на традиційну терапію протягом перших 1–2 годин слід розглянути можливість внутрішньовенного введення сульфату магнію. Дітям під час лікування необхідний контроль серцево-дихальної системи, оскільки магнію сульфат може спричинити гіпотензію та брадикардію.

Внутрішньовенна інфузія сальбутамолу: внутрішньовенне введення сальбутамолу можна застосовувати пацієнтам із важкою астмою, які не реагують на інші методи лікування, головним чином для запобігання інтубації. Обґрунтування підтримки внутрішньовенного сальбутамолу полягає в тому, що інгаляційні препарати можуть мати обмежений ефект у пацієнтів з майже повною обструкцією дихальних шляхів і мати практичні обмеження у пацієнтів на штучній вентиляції легень. Пацієнти, яким внутрішньовенно вводять сальбутамол, повинні перебувати в умовах інтенсивної терапії.

Геліокс: використання гелій-кисневої газової суміші, як правило, призначене для дітей у відділенні інтенсивної терапії з тяжким загостренням, у яких не спостерігається покращення, незважаючи на максимальну терапію.
В/в амінофілін: більшість рекомендацій не рекомендують застосування внутрішньовенного амінофіліну через його низькі профілі ефективності та безпеки.

Ендотрахеальна інтубація та вентиляція: інтубація та механічна вентиляція можуть бути втручаннями, що рятують життя, але їх використання у педіатричних пацієнтів з астмою було пов’язане зі значними побічними ефектами. До 45% пацієнтів, інтубованих через астму, мають ускладнення, включаючи пневмонію, пневмоторакс, пневмомедіастинум і серцево-судинний колапс.