Чоловік 37-ми років поступив до лікарні 14-го січня зі скаргами на біль у грудях та утруднення дихання впродовж останніх 3-х днів на тлі діареї. АТ 80/50 мм рт.ст.

Рентген ОГК показав значне збільшення тіні серця (Панель В: кардіоторакальний індекс 0,7, при N у дорослих не більше 0,5).

КТ ОГК виявило ознаки запалення легень, збільшення серця та плевральний випіт (Панелі В і С).

За даними ЕКГ підозрюють гострий інфаркт міокарда з елевацією сегменту ST (у III та AVF, Панель D та E), але ургентна КТ-ангіографія коронарних судин не виявила стенозу.

Маркери пошкодження міокарда були значно підвищені: тропонін Т становив понад 10 000 нг/л (N 0-0,1 нг/л), креатинкіназа МВ-фракція (CKMB) — 112,9 нг/л, мозковий натрійуретичний пептид (BNP) — до 21 025 нг/л.

Ехокардіографія виявила збільшення розмірів серця та значне зниження систолічної функції шлуночків: ЛШ (LV) (у кінці діастоли) 58 мм (N 42-58 мм), ЛП (LA) 39 мм (30-40 мм), ПШ (RV) 25 мм, ПП (RA) 48 мм, фракція викиду ЛШ 27% (N 52-72%), та 2 мм перикардіального випоту.

Мокротиння було досліджено на 13 імовірних вірусних інфекцій дихальних шляхів. Позитивним був лише тест на коронавірус (SARS-CoV-2). Всі інші 12 (вірус грипу А та В, аденовірус, бокавірус, риновірус, грип A H1N1 (2009) та H3N2, парагрип, хламідії та мікоплазму та респіраторно-синцитіальний вірус) були негативними.

Встановлено діагноз коронавірусного фульмінантного міокардиту з кардіогенним шоком та легеневою інфекцією.

Призначено лікування: метилпреднізолон для зниження запалення (200 мг / добу, 4 дні) та імуноглобулін для регулювання імунного статусу (20 г / день, 4 дні), норадреналін для підвищення артеріального тиску, діуретики (торасемід та фуросемід) для зниження навантаження на серце, мілринон для підвищення скоротливості міокарда, піперацилін сульбактам як антибактеріальна терапія, пантопразол для зниження кислотності шлунка.

Після лікування самопочуття пацієнта значно покращилося. Через 1 тиждень рентгенографія ОГК показала нормальні розміри серця (Панель F: кардіоторакальний індекс 0,49). За результатами ехокардіографії розміри та функції серця також нормалізувалися (ЛШ (LV) 42 мм, ЛП (LA) 34 мм, ПШ (RV) 24 мм, ПП (RA) 33 мм, фракція викиду ЛШ (LVEF) 66%). Маркери пошкодження міокарда значно знизилися: тропонін Т становив 220,5 нг/л, креатинкіназа МВ-фракція (CKMB) — 9,14 нг/л, мозковий натрійуретичний пептид (BNP) — 1587 нг/л. Через 3 тижні маркери повністю відновилися до норми: тропонін Т становив 21,4 нг/л, креатинкіназа МВ-фракція (CKMB) — 2,25 нг / л, мозковий натрійуретичний пептид (BNP) — 139 нг/л.

На фоні пандемії коронавірусної інфекції, що переважно ускладнюється ураженням легень, подібні випадки залишаються рідкісними. Але даний приклад стане корисним для подальшого лікування подібних. Рання глюкокортикоїдна протизапальна та імуноглобулінова терапія продемонструвала високу клінічну ефективність.

Оригінальний клінічний випадок за посиланням