Найкраща надія на припинення пандемії COVID-19 — це вакцина. Кандидатів не бракує. Всесвітня організація охорони здоров'я відстежує 34 вакцини, що перебувають на різних етапах розробки. Але наскільки добре вони будуть працювати — інше питання. 9 вересня фармацевтична фірма AstraZeneca оголосила про припинення випробувань після того, як один з учасників захворів. Такі паузи звичні при розробці вакцин — дисципліни, в якій зусилля не завжди приносять винагороду. Незважаючи на численні дослідження, від лихоманки Денге доступна тільки недосконала вакцина (вона має обмежену ефективність і може викликати неприємні побічні ефекти). У 1987 році в Меріленді почалися перші випробування вакцини проти ВІЛ. Через три десятиліття вагомих здобутків так і немає.

Новини про COVID-19 в двох нових виданнях обнадіюють більше. У першому випадку, написаному групою вчених з ісландської компанії deCODE Genetics і опублікованому в New England Medical Journal, повідомляється про рівні антитіл в 1200 ісландців, які були інфіковані вірусом SARS-CoV-2 і одужали. У більше ніж 90% був позитивний результат на антитіла двічі — вперше одразу після зараження, а вдруге — чотири місяці по тому. У людей, які перенесли більш серйозний перебіг захворювання та госпіталізованих, виробився більш високий рівень антитіл.

Чотиримісячна тривалість життя антитіл радує з двох причин. Антитіла, які залишаються в циркуляції, з більшою ймовірністю забезпечують імунітет. Це означає, що вакцина, що викликає їх синтезування, повинна забезпечувати досить тривалий захист. Їх також легше знайти. Це говорить про те, що результати програм скринінгу на антитіла в масштабах всього населення, мета яких — скласти карту поширення вірусу, повинні бути досить точними.

У другому дослідженні вчені на чолі з Тао Донг, імунологом з Ради медичних досліджень (MRC) у Великобританії, вирушили на пошуки Т-клітин. На них звертають менше уваги, ніж на антитіла, але вони грають не менш важливу роль в боротьбі з інфекціями і в забезпеченні довгострокового захисту (їх важливість наочно демонструє ВІЛ, який вражає і вбиває їх).

Як описано в Nature Immunology, дослідники порівняли зразки крові 28 легких і 14 тяжкохворих пацієнтів з COVID-19, а також 16 здорових донорів. У документі описується «стійка» Т-клітинна відповідь у інфікованих людей і, як і в ісландському дослідженні, різні відповіді у тих, у кого розвинулися легкі і важкий перебіги захворювання. Зокрема, при легкому перебігу було більше клітин CD8 +, які вбивають інфіковані клітини безпосередньо, а не клітин CD4 +, які регулюють імунну відповідь в цілому. Дослідження MRC виявило Т-клітини, які можуть розпізнавати вісім окремих частин вірусу, включаючи спайковий білок (spike protein), який дозволяє йому проникати в клітини людини. Цей цільовий список може дати корисні поради щодо вдосконалення вакцин у майбутньому.

Ел Едвардс, імунолог, з Університету Редінга (який не брав участі в жодній з робіт), налаштований обережно і оптимістично. За його словами, імунна відповідь на хворобу працює приблизно так, як очікувалося. Якщо це буде продовжуватися, то вакцини, розроблені для запуску тривалого імунітету, повинні бути ефективними — принаймні, теоретично.

Доктор Едвардс попереджає, що імунологія ніколи не була наукою про прогнозування. Не існує тесту, який міг би однозначно показати, що вакцина буде ефективною, якщо не спробувати її в реальному світі.