Аспірин діє шляхом незворотного ацетилювання залишку серину в положенні 529 в тромбоцитарній простагландин-G/H-синтазі, ферменті, ширше відомому як циклооксигеназа-1 (ЦОГ-1). Основним продуктом ЦОГ-1 у тромбоцитах є тромбоксан A2, що індукує агрегацію тромбоцитів. Як тільки ЦОГ-1 ацетильована аспірином, її активний сайт стає недоступним для субстрату протягом всього періоду життя тромбоцитів. Таким чином, для утворення тромбоксану А2 необхідний синтез нових форменних елементів даного типу, які регенеруються зі швидкістю приблизно 10% на добу.

З'ясовуючи структурну основу інгібування ЦОГ-1 як аспірином, так і НПЗП, виявилося, що сайти-зв’язування як аспірину, так і НПЗП лежать у вузькому гідрофобному каналі всередині ядра ферменту. Потенціал конкурентної взаємодії між аспірином та НПЗЗ, що пояснюється цими структурними співвідношеннями, підтверджується і даними попередніх наукових робіт.

Що ж показало дослідження на практиці?

Для аналізу результатів проводилося два лабораторні «вимірювання»: рівень сироваткового тромбоксану В2 (неактивна форма метаболізму тромбоксану А2) та ступінь агрегації тромбоцитів.

У групі з одноразовою дозою ібупрофену у суб'єктів, які спочатку приймали аспірин, реєструвалося принаймні 98% інгібування сироваткового тромбоксану В2 до 24 годин після прийому ЛЗ. Коли ті ж пацієнти приймали ібупрофен перед аспірином, сироватковий тромбоксан В2 був більш ніж на 97% пригнічений через дві години після введення ібупрофену, але він відновлювався, як і слід було очікувати після введення зворотного інгібітора ЦОГ-1, яким є ібупрофен. Через 24 години після прийому першого досліджуваного препарату середній ступінь інгібування сироваткового тромбоксану В2 становив 99 ± 0,3 %, якщо особи приймали аспірин перед ібупрофеном, і 53 ± 7 % — у суб’єктів, які приймали ібупрофен перед аспірином (Р <0,001).

Через 24 години після прийому досліджуваних препаратів середній ступінь пригнічення агрегації тромбоцитів становив 98 ± 1 % у пацієнтів, які приймали аспірин перед ібупрофеном, та 2 ± 1 % — у осіб, які приймали ібупрофен перед аспірином (Р <0,001).

Дослідники заявляють: «Ми хотіли дослідити гіпотезу, що НПЗП, не включаючи інгібіторів ЦОГ-2, можуть конкурентно пригнічувати здатність низькодозованого аспірину викликати незворотне пригнічення функції тромбоцитів. Низькі дози аспірину кумулятивно інактивують ЦОГ в тромбоциті під час тривалої терапії. Попередній прийом ібупрофену дійсно блокував пригнічення активності тромбоцитарної ЦОГ-1 та погіршення їх агрегації. Ці результати узгоджуються з уявленням про конкурентне пригнічення НПЗП доступу аспірину до місця ацетилювання тромбоцитарної ЦОГ-1. Ця взаємодія може бути клінічно значущою, оскільки агрегація тромбоцитів може досягатися тромбоксановим шляхом, навіть якщо лише 10-15% з них залишаються функціональними. У нашому першому дослідженні цей ефект ібупрофену можна було обійти, даючи суб'єктам аспірин за дві години до однієї добової дози ібупрофену.

Однак у нашому другому дослідженні ми моделювали більш клінічно релевантну схему дозування ібупрофену. Ібупрофен вводили тричі на день, а препарат з аспірином з ентеральним покриттям — один раз на день, оскільки його зазвичай використовують для кардіопротекції у пацієнтів, які приймають НПЗП. За цих обставин навіть введенням аспірину перед ранковою дозою ібупрофену нам не вдалося обійти вищезгадану взаємодію препаратів».