Можливість повторного зараження SARS -CoV-2 недостатньо зрозуміла. У журналі The Lancet було описано дослідження двох випадків зараження SARS-CoV-2 у однієї особи.

25-річний чоловік, мешканець штату Невада, США, два рази мав симптоми гострої респіраторної вірусної інфекції, які були зафіксованими  органами охорони здоров’я.  Першого разу під час загального тестування в квітні 2020 і другого разу в лікарні первинного рівня в кінці травня – на початку червня.

Мазки з носоглотки брали у пацієнта під час кожного випадку та двічі під час спостереження. Тестування методом ПЛР-ампліфікації нуклеїнових кислот було проведено для підтвердження інфекції SARS-CoV-2.

Було проведено секвенування SARS-CoV-2 наступного покоління, отриманого з мазків носоглотки. Дані послідовності оцінювали за двома різними методологіями. Короткий тандемний повторний аналіз був використаний для аналізу фрагментів, щоб підтвердити, що зразки обидва рази надходили від однієї особи.

Отже, детальніше в датах та цифрах:

• 25 березня —  перша хвиля симптомів, включаючи біль у горлі, кашель, головний біль, нудоту та діарею;
• 18 квітня —  вперше чоловік має позитивний результатат тесту;
• 27 квітня —  початкові симптоми повністю зникають;
• 9 та 26 травня —  чоловік двічі отримує негативний тест на вірус;
• 28 травня —  у нього знову з’являються симптоми, цього разу включаючи лихоманку, головний біль, запаморочення, кашель, нудоту та діарею;
• 5 червня —  вдруге він має позитивний результат тесту,  гіпоксемію та задишку.

Таким чином, пацієнту було проведено два тести на SARS -CoV-2, які виявилися позитивними : перший —  18 квітня 2020 року, а другий —  5 червня 2020 року, між ними було два негативних тести, зроблені під час спостереження у травні 2020 року. Геномний аналіз SARS - CoV-2 показав генетично значущі відмінності між кожним варіантом, пов'язаним з кожним випадком зараження. Друга інфекція була симптоматично тяжчою , ніж перша.

Генетична невідповідність двох зразків SARS-CoV-2 була більшою, ніж це могло бути пояснено короткочасною еволюцією in vivo. Ці висновки дозволяють припустити, що пацієнт двічі інфікувався SARS -CoV-2 генетично відмінним вірусом. Таким чином, попередній вплив SARS -CoV-2 може не гарантувати повний імунітет у всіх випадках. Усі особи, незалежно від того, діагностовано їм раніше COVID-19 чи ні, повинні вживати однакових запобіжних заходів, щоб уникнути зараження SARS -CoV-2. Наслідки реінфекції можуть бути актуальними для розробки та застосування вакцин.

Передбачалося, що другий випадок Covid буде легшим, оскільки організм навчився боротися з вірусом вперше. Досі незрозуміло, чому пацієнт вдруге важче захворів. Одна думка полягає в тому, що він, можливо, зазнав більшої початкової вірусної нагрузки. Також залишається можливим, що початкова імунна відповідь погіршила перебіг другіої інфекції. Це було задокументовано з такими захворюваннями, як гарячка денге, де антитіла, утворені у відповідь на один штам вірусу денге, викликають проблеми при інфікуванні іншим штамом.

Чи трапляються реінфекції через мізерну реакцію антитіл після першого зараження?

З чотирьох випадків реінфекції, про які повідомлялося на сьогоднішній день, жоден з людей не мав імунодефіцитів. В даний час лише у двох осіб були дані серології після першої інфекції, а у однієї вже існували антитіла (IgM) проти SARS -CoV-2. Через широкий спектр платформ серологічного тестування, що використовуються по всьому світу, неможливо порівняти результати одного аналізу з іншим. Наприклад, реактивність антитіл до нуклеокапсидного білка вказує на попередній вплив SARS-CoV-2, але не на те, чи є антитіла, які можуть блокувати інфекцію. Крім того, рівні антитіл сильно залежать від часу після впливу. Ключовою метою на майбутнє є встановлення рівня та специфічності антитіла реагувати на білок під час реінфекції, визначення імунних корелатів захисту.

Чи захищає імунітет людину від хвороби при реінфекції?

Відповідь «не обов'язково», оскільки пацієнт з Невади мав тяжчий перебіг захворювання при реінфекції, ніж першого разу. Через нестачу широкого тестування та спостереження ми не знаємо, як часто відбувається інфікування серед осіб, які одужали від першої інфекції. Випадки безсимптомного повторного зараження можуть бути виявлені лише шляхом загального тестування або в аеропорту, наприклад, а тому, мабуть, сильно занижується кількість безсимптомних повторних інфекцій.

Чому деякі реінфекції призводять до більш легкого захворювання, тоді як інші тяжчі?

Потрібне подальше дослідження вже існуючих імунних реакцій перед другим інфікуванням.

Чи означає зараження різними вірусними ізолятами, що нам потрібна вакцина для кожного типу?

Хоча відмінності у послідовності вірусного геному різних ізолятів є чудовим способом дізнатись, чи реінфікується особа (виключаючи реактивацію затяжної вірусної інфекції), це не вказує на те, що друга інфекція відбулася через певні механізми уникнення імунної відповіді. В даний час немає доказів того, що варіант SARS -CoV-2 з’явився в результаті уникнення імунної відповіді. Наразі однієї вакцини буде достатньо, щоб забезпечити захист від усіх відомих варіантів. Крім того, реінфекція відмінним вірусним варіантом від оригінального вірусу теж не призведе до уникнення імунної відповіді.

Ми б також хотіли зазначити, що дослідження щодо повторного інфікування Covid-19 продовжуються, дані оновлюються і можуть різнитися залежно від країни і того як науковці та влада зосереджені на збиранні та аналізі достовірної інформації щодо реінфікування.