Дослідження проводились протягом останніх шести місяців. Але чи достатньо було цього терміну для того, щоб препарат, що б не входило до його складу, можливо було оцінити, особливо якщо це кандидат у вакцини? 

У всьому світі визнано, що розробка дієвої та безпечної вакцини – це тривалий, складний процес, який часто триває 10-15 років і включає залучення державного та приватного секторів.

У США, наприклад, перший, дослідницький етап, включає базові лабораторні дослідження і часто триває 2-4 роки.  Науковці визначають природні або синтетичні антигени, які можуть допомогти запобігти або лікувати захворювання.  Ці антигени можуть включати вірусоподібні частинки, ослаблені віруси або бактерії, ослаблені бактеріальні токсини або інші речовини, що походять від патогенів.

Далі, на доклінічному етапі, використовують системи культури тканин або культури клітин та тестування на тваринах для оцінки безпеки вакцини-кандидата та її імуногенності або здатності провокувати імунну відповідь. Ці дослідження дають дослідникам уявлення про клітинні реакції, які вони можуть очікувати у людей. 

Багато кандидатів у вакцини ніколи не проходять цієї стадії, оскільки не дають бажаної імунної відповіді.  Доклінічна стадія часто триває 1-2 роки і зазвичай включає залучення фінансування з боку приватної галузі.

В інтерв’ю один з розробників препарату президент компанії DiaPrep System Inc. Михайло Фаворов розповів про усі можливі деталі цієї вакцини і ми вирішили написати основні тезиси цього інтерв'ю.

Ця вакцина не наша, а групи DiaPrep System Inc., яка складається з двох установ в Україні та США, які за дивним збігом мають схожі назви.

Нещодавно була проведена зустріч з представниками компанії «Фармак», щоб дізнатися, наскільки вони готові відповідати міжнародним стандартам по виробництву вакцини. Чи готові вони відповідати міжнародним стандартам ще не відомо, але розробник впевнений, що українських потужностей для виробництва вистачить.

Випробування проводяться на мишах в лабораторіях Франції та Туреччини, тому що у виробників широкий міжнародний рівень, тому вакцина планується такого ж рівня.

Поки що ВООЗ не має ніякого зв’язку з розробками цієї вакцини.

Також Фаворов поділився інформацією, що чинний міністр охорони здоров’я Максим Степанов знав про розробки, але зміг зберегти їх у секреті.

Варто зазначити, що Михайло Фаворов – це російський науковець і ніякого відношення до України він не має.

За приблизною оцінкою, вартість розробки однієї вакцини від доклінічних випробувань до кінця фази ІІа становить 31–68 млн. доларів США (діапазон 14–159 млн. дол. США), не передбачаючи ризику невдачі випробувань.  Враховуючи ймовірність успіху, середня вартість успішного просування хоча б однієї вакцини проти епідемічних інфекцій до кінця фази ІІа може доходити до 319–469 доларів США.  мільйони (137 мільйонів доларів - 1 мільярд доларів США), якщо рахувати від доклінічного етапу.  Ця вартість включає сукупну вартість кандидатів у вакцини, які не змогли пройти далі в процесі досліджень, тому слід збільшити цю цифру в середньому до 3 мільярдів доларів.

На сьогодні відомо, що у світі відбувається розробка не однієї вакцини від коронавірусної інфекції, причому на більш пізніх клінічних етапах. Так, наприклад, компанія AstraZeneca разом із Oxford University спільно проводять дослідження вакцини на волонтерах. Багато хто вважає, що саме ця вакцина може бути однією з перших, яка буде випущена на ринок. Вона пройшла успішне тестування на фазах І і ІІ, а наразі фаза ІІІ проводиться на людях у таких країнах, як Великобританія, Бразилія та Індія.

Випробування вакцини в Оксфорді були призупинені минулого місяця після повідомлення про побічний ефект у пацієнта у Великобританії, але відновлені через кілька днів, коли вакцину було визнано безпечною для продовження.

Третій етап випробувань вакцини у США поки що призупинений.

 Саме тому, чи варто виділяти 100-150 мільйонів гривень із державного бюджету, якщо це не лише не покриє вартість навіть одного етапу дослідження, але й може виявитись марною витратою, якщо на ІІ-ІІІ етапах вакцина покаже свою неефективність.

Україна переживає не найлегші часи: кількість хворих зростає, на місцях дуже часто банально не вистачає засобів індивідуального захисту, персоналу, апаратів із киснем тощо. Набагато доцільнішим здається виділення коштів саме на забезпечення лікарень і вирішення поточних проблем, аніж на фінансування роботи російського науковця.