Чому плацебо працює?
01 квітня
У даній статті розберемось, чому та як працює плацебо.
плацебо

Напевно, немає іншого людського явища, що краще відображає невіддільну взаємодію між психологічними та соматичними факторами, ніж "ефект плацебо".  Це явище є складним психобіологічним процесом, що складається з компонентів навчання та очікування, що діють на нейрофізіологічні системи. Але як саме воно працює?

Плацебо використовується в клінічних випробуваннях для перевірки ефективності лікування і найчастіше це дослідження лікарських засобів.  Наприклад, люди в одній групі отримують випробуваний препарат, а інші отримують фальшивий препарат, або плацебо, під виглядом справжніх ліків.  Таким чином, дослідники можуть визначити, чи препарат працює, порівнюючи, як реагують обидві групи. Питання етичності використання плацебо у, наприклад, клінічних випробуваннях на особах із певними хворобами, особливо за умови наявності більш ефективних способів полегшення стану цих осіб, лишається відкритим.  

Читайте також: Доказово про гомеопатію

Найдавніші згадки про використання плацебо в науковій літературі датуються приблизно ХІХ століттям. З нейробіологічної точки зору, в реалізації ефекту плацебо беруть участь коркові, підкіркові та, як нещодавно виявлено, спинномозкові структури, що запускають вивільнення ендогенних опіоїдних та не-опіоїдних речовин. Нейробіологію ефекту плацебо почали вивчати у 1978 році, коли було виявлено, що плацебо-аналгезія може бути заблокована опіоїдним антагоністом налоксоном, що вказує на участь ендогенних опіоїдів.

За допомогою позитронно-емісійної томографії  (ПЕТ) було встановлено, що прийом або введення плацебо індукує активацію трьох важливих ділянок головного мозку: дорсолатеральної префронтальної кори, ростральна ділянка передньої поясної кори, а також периакведуктальна сіра ділянка. В інших дослідженнях було встановлено, що анальгезуючий ефект плацебо може бути зумовлений інгібуванням ділянок мозку, пов’язаних із обробкою інформації про біль: задньої поясної, острівця і таламуса.

Протягом багатьох років ефект плацебо вважався ознакою невдачі.  Декілька років тому, однак, експерти зробили висновок, що реакція на плацебо не є доказом того, що певне лікування не працює, а скоріше, що інший, не фармакологічний механізм може бути присутнім.

Читайте також: Найчастіші ознаки, що лікар лікує вас неправильно

Ефекти плацебо дуже специфічні.  Група вчених (Finniss, Kaptchuk, Miller & Benedetti) у 2010 році описали 12 різних механізмів ефекту плацебо. Наприклад, якщо плацебо призводить до аналгезії, це відбувається через активацію системи ендорфіну.  Відповідь на плацебо при хворобі Паркінсона пов'язана зі змінами активності нейронів у субталамічному ядрі, чорній субстанції (її ретикулярній частині) та моторному таламусі.

У дослідженні осіб із соціальним тривожним розладом проводилась оцінка регіонального мозкового кровотоку до та після 6-8 тижнів лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (SSRIS) та порівняння із плацебо-групою.  Автори виявили, що обидві групи демонструють загальне ослаблення регіонального кровотоку мозку у базолатеральній та вентролатеральній ділянках мигдалини, які корелювали зі зниженням поведінкової тривожності, і вказує на те, що в цьому конкретному клінічному стані препарати та плацебо діяли на спільні ділянки мигдалини та мигдало-фронтальної зв'язки.

Однак специфічний механізм не завжди можливо чітко виявити, як, наприклад, у випадку антидепресантів: в одному з досліджень було показано, що, незалежно від суперечливих механізмів, плацебо можуть демонструвати майже схожу дію, як і антидепресанти, але мати набагато менше небажаних побічних проявів. Деякі антидепресанти збільшують рівень серотоніну, деякі його зменшують, а деякі не мають ніякого впливу на серотонін.  Тим не менш, всі вони показують приблизно однаковий терапевтичний результат. Механізми роботи антидепресантів остаточно не вивчені, але, хоча науковці і стверджують, що ці ліки є ефективнішими за плацебо, вони не можуть повністю виключити можливість цього ефекту.

По суті, це складна нейробіологічна реакція, яка включає в себе все від збільшення вивільнення певних нейротрансмітерів, таких як ендорфіни та допамін, що, зокрема, призводить до покращення самопочуття, до більшої активності в певних областях мозку, пов'язаних з настроєм, емоційними реакціями та самосвідомістю.  Все це може мати терапевтичну користь.  

До того ж, плацебо – це не лише наявність несправжнього препарату і вплив на певні рецептори всередині тіла: це цілий ритуал, що супроводжується створенням умов, які б сприяли «переконанню» мозку, що отримане лікування працює. Важливі також контекстні сигнали, які опрацьовує мозок, наприклад, смак і запах, колір та форма таблетки, які можуть виступати в якості умовного стимулу, який, після повторних асоціацій із безумовним стимулом (установка «у таблетці або рідкому препараті обов’язково міститься активний фармакологічний агент, що допоможе в лікуванні»), здатен самостійно спричинити клінічне поліпшення.

Плацебо часто працює, тому що люди не знають, що саме отримують.  Але яким буде результат, якщо піддослідному буде відомо, що він приймає саме плацебо?

Дослідження 2014 року, опубліковане у 2014 році у Science Translational Medicine, було присвячене реакції осіб, що страждали від мігрені, на плацебо.  Одна група піддослідних приймала препарат із позначкою, де було вказано, що це саме ліки, друга група отримувала плацебо із відповідним написом на етикетці, і третя група нічого не приймала.  Науковці виявили, що ефективність плацебо  складала близько 50% від справжнього препарату, і припустили, що в основі отриманих даних був простий акт прийому таблетки.

Цікаво, що є явище, протилежне ефекту плацебо, так званий ефект ноцебо: ефект появи або посилення негативних відчуттів, що походить від введення інертної речовини разом із очікуваннями несприятливих подій.  Якщо, наприклад, інертна речовина вводиться разом із коментарями про ймовірне збільшення болю, це може викликати гіперальгезію. Цей ефект набагато менш відомий, головним чином, через етичні обмеження. Встановлено, що гіперальгезію можливо експериментально заблокувати використанням специфічного антагоністу холецистокініну CCK-1/2 (який при цьому не є знеболювальним), а отже, можливо, холецистокінін може опосередковувати явище гіперальгезії.  Цей ефект не пригнічується при введенні налоксону, що виключає залучення ендогенних опіоїдів, і, як показують результати досліджень, може бути пов'язаний із холецистокініно-залежним збільшенням тривоги. Таким чином, інформація, надана учасникам клінічного випробування про характер очікуваних побічних ефектів, може впливати на типи побічних ефектів, що виникають у групі плацебо.

Інформаційна кампанія проходить за підтримки фонду "Відродження".

facebook коментарі
Допоможіть нам залишатися з вами

Кожна ваша копійка допомагає нам продовжувати робити нашу справу

Дякуємо вам, що вирішили нам допомогти  добровільною пожертвою.

 

Зворотній зв’язок
+38 (063) 506 10 54
ingeniusua@gmail.com