США входять у дев'ятий місяць пандемії з понад 6,3 мільйонами підтверджених випадків захворювання та понад 189 000 підтверджених смертей.  Кількість жертв була величезною, оскільки у період пандемії SARS-CoV-2 дуже чітко відчула де її слабкі місця.  Але кількість жертв продовжує бути величезною - щодня кількість випадків зростає приблизно на 40 000, а кількість померлих приблизно на 800 - тому що країна продовжує використовувати ті ж неефективні заходи проти пандемії.

За словами автора статті Еда Янга, США мають звільнитись від них, змінити своє мислення, щоб підготуватись і вижити взимку.  Люди не повинні покладатися на удачу, адже ми маємо здатність до самоаналізу. 

Ось помилки, поборовши які, можливо покращити епідемічну ситуацію в США:

1. Серійна моногамія рішень

У березні населення закликали «залишатися вдома».  У квітні про маски жорстоко дискутували, а травень був присвячений виявленню і нагляду за контактними особами.  Наразі найбільш актуальним є питання вентиляції.

Як це часто буває, люди шукали легкі технологічні шляхи вирішення складних суспільних проблем.  Прихильники наукового методу навчаються виділяти та змінювати одну змінну за раз.  Академіки замуровані в різні дисципліни, які рідко поєднуються.  Журналісти постійно шукають нові сюжети, переключаючи увагу на наступну «чудову» ідею.  Ці фактори спонукають громадськість розглядати кожне рішення окремо, а не в комплексі.  Наприклад, багато критиків масок стверджували, що вони забезпечують лише частковий захист від вірусу, вони часто не підходять індивідуально або що люди носять їх неправильно.  Але певний захист явно кращий, ніж відсутність захисту.

2. Хибні дихотомії

Від самого початку COVID-19 зображували як хворобу, яка здебільшого викликає легкі симптоми у людей, мала нетривалий перебіг і рідко призводила до госпіталізації та смерті.  Раніше вибір нібито стояв між  «залишатися вдома» та «продовжувати бізнес», передбачався компроміс між порятунком життів і збереженням економіки.  Ці дві цілі насправді були узгоджені: епідеміологи та економісти здебільшого погоджуються з тим, що економіка не може відновитись, поки пандемія вирує.  Розглядаючи їх як протилежність, державні лідери поспішили знову відкрити роботу, що призвело до того, що ледве утримуваний вірус знову набрав оберти.

Зараз, коли наближається зима, і пандемія триває, з’явилася інша дихотомія: ввести черговий жорсткий карантин або дати вірусу вільний доступ.  Цей вибір теж помилковий.  Заходи охорони здоров'я пропонують проміжну дорогу, і навіть обмежувальні заходи не повинні бути такими непосильними, як весною.  Міста можуть закрити заклади з підвищеним ризиком, такі як бари та нічні клуби, одночасно відкриваючи такі з меншим ризиком. 

3. Комфортність театральності

Накази «залишатися вдома» врятували життя, зменшивши розповсюдження COVID-19 та надавши лікарням можливість «видихнути спокійно».  Але вони також мали на меті придбати час для нації для нарощування рівня охорони здоров'я.  Натомість Білий дім трактував місяці фізичного дистанціювання як стратегію завершення пандемії. Зараз країна стикається із багатьма тими ж проблемами, які переслідували її протягом літа.

Ефектність часто приймають за ефективність.  Коронавірус здебільшого поширюється повітрям, а не через забруднені поверхні, але багато підприємств тим не менше намагаються очистити та відбілити свій шлях до відновлення роботи.  Те ж стосується і перевірок температури, не здатних виявити багатьох пацієнтів з COVID-19, які не мають лихоманки.  Театральність породжує самовдоволення. 

4. Особисте звинувачення замість системної роботи над помилками

Моралістичне мислення ставить під загрозу здоров’я двояко.  По-перше, люди часто виступають проти заходів, що зменшують ризик для людини - ремені безпеки, презервативи, вакцини проти ВПЛ, - оскільки такий захист може сприяти ризикованій поведінці.  Ці патерналістські аргументи з помилковим запевненням майже завжди самі по собі є хибними. 

По-друге, неправильний моралізм може забезпечити прикриття поганої політики.  Багато коледжів розпочали семестр з особистого викладання та тестування, і передбачається, що вони матимуть справу з великими спалахами захворювання: наприклад, UNC Chapel Hill протримався лише шість днів, перш ніж повернутися до дистанційного навчання.   

5. Пастка нормальності

У часи невизначеності та потрясінь  люди прагнуть повернення до звичних, передбачуваних ритмів життя. Цей потяг зараз особливо сильний, оскільки жертви пандемії в основному невидимі.  У деяких колах повернення до норми було оцінено як акт непокори.  Це розумна позиція при протидії терористам, які прагнуть посіяти страх, але небезпечна при боротьбі з вірусом, якому все одно.

Потужне бажання відтворити старий світ може закрити компроміси, необхідні для виживання нового.  Світ із COVID-19 принципово відрізняється від світу без нього, і перший просто не може включати всі атрибути другого.  

6. Магічне мислення

Ще в квітні Трамп говорив про швидкий кінець пандемії.  Багато експертів заперечували, що сезонні чинники не зупинять новий вірус, який уже поширювався в тропіках.  Але, підкріпляючи впевненість хиткою наукою та спекулятивними історіями, люди чекали на елімінацію вірусу разом зі зміною пори року, доки він не довів протилежне.

Ця віра в те, що певний фактор природним чином знешкоджує пандемію, стала зручним виправданням для бездіяльності. Колективний імунітет не є ідеальним бар’єром. Взимку багато районів США можуть постраждати від того, що пережив Нью-Йорк навесні: тисячі смертей та незліченна кількість тривалих інвалідностей.

7. Самозадоволення недосвідченості

Препарати для боротьби з пандемією втрачають пріоритет у періоди між спалахами.  Навіть зараз багато людей, яких оминуло лихо COVID-19, стверджують, що хвороба не була великою проблемою, або пов’язують свої негаразди із профілактичними заходами.  Але проблемою все ще є хвороба, яку заходи стримали: економіці все ще наноситься шкода, проблеми з психічним здоров'ям зростають, а освітнє майбутнє скорочується не через якусь надмірну реакцію, яка викликає страх, а через те, що неконтрольована пандемія все ще існує.

8. Реактивна рутина

У березні Майк Райан із Всесвітньої організації охорони здоров’я порадив: „Будьте швидкими, не шкодуйте… Вірус завжди потрапить до вас, якщо ви не рухатиметеся швидко”.  США не послухалися цього попередження і неодноразово опинялися y декількох кроках від коронавірусу.  Це також пов’язано з тим, що коронавірус швидко поширюється, але повільно виявляється: може знадобитися місяць, щоб інфекція призвела до появи симптомів, симптоми - до тестування та госпіталізації, а достатня кількість хворих зробила помітний сплеск.  Дані про пандемію схожі на світло далеких зірок, що фіксують минулі події замість теперішніх.  Це відставання відокремлює дії від їх наслідків достатньо, щоб у багатьох склався неправильний причинно-наслідковий зв'язок.

Ці помилки виникають під час усіх катастроф.  Але пандемія COVID-19 має особливі якості, які їх загострили.  Вірус рухався досить швидко, щоб за кілька місяців виправити статус-кво.  Пандемія збільшилась у масштабі, заплутавши всі аспекти суспільства і розширивши нашу здатність боротися зі складністю.

9. Звикання до жаху

Це остання і, мабуть, найдорожча інтуїтивна помилка. США можуть припинити трактувати пандемію як надзвичайну ситуацію, якою вона є.  Щоденна трагедія може стати навколишнім шумом.  Прагнення до нормальності може створити немислиму норму.  Як бідність і расизм, розстріли в школах та жорстокість у правоохоронних органах, масове ув'язнення та сексуальні домагання, масове вимирання та зміна клімату, COVID-19 може стати ще однією неприйнятною річчю, яку Америка приймає.