Віспа мавп (variola vimus) - рідкісне зоонозне захворювання (тобто таке, що передається людині від тварин), яке викликається вірусом віспи мавп. Вірус віспи мавп належить до роду Orthopoxvirus родини Poxviridae. Рід Orthopoxvirus також включає вірус натуральної та коров’ячої віспи. Збудника мавп'ячої віспи віднесено до біологічних агентів, що офіційно визнані чинниками біологічної зброї.

Симптоми цього захворювання у людини схожі з симптомами, які спостерігалися в минулому у пацієнтів з натуральною віспою (яка була повністю ліквідована у світі в 1980р. за допомогою вакцинації).

Мавп’яча віспа була вперше виявлена в 1958 році, коли в колоніях мавп, які утримувались для досліджень, відбулося два спалахи захворювання, схожого на віспу, звідки й пішла назва «віспа мавп». Перший випадок віспи мавп у людини був зафіксований у 1970 році в Демократичній Республіці Конго протягом періоду посилених зусиль з ліквідації натуральної віспи. Відтоді почали надходити повідомлення про віспу мавп у людей в інших країнах Центральної та Західної Африки. Вважається, що випадки віспи мавп у людей за межами Африки (у т.ч. у США, Ізраїлі, Великобританії) пов’язані з інтернаціональними подорожами та імпортом тварин.

Природний резервуар віспи мавп залишається невідомим. Однак африканські гризуни та примати (наприклад, мавпи) можуть переносити вірус і заражати людей.

У людей симптоми віспи мавп подібні до симптомів натуральної віспи, але менш серйозні. Інкубаційний період (час від зараження до появи симптомів) для віспи мавп зазвичай становить 7–14 днів, але може становити від 5–21 дня.

Початок хвороби:

• Лихоманка
• Головний біль
• М’язові болі
• Біль у спині
• Збільшені лімфатичні вузли
• Озноб
• Виснаження

Протягом 1-3 днів (іноді довше) після появи лихоманки у пацієнта з’являється висип, який часто починається на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла.

Ураження шкіри прогресують через наступні стадії: макули  → папули → везикули → пустули → струпи, що згодом відпадають.

Віспа мавп, як правило, є хворобою, яка проходить самостійно, а симптоми тривають від 2 до 4 тижнів. Хоча трапляються і важкі випадки. Останнім часом коефіцієнт летальних випадків становить близько 3-6%. 

Відмінною рисою віспи мавп від натуральної віспи є лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів). Зазвичай, це відбувається з появою лихоманки, за 1-2 дні до появи висипу або (рідко) одночасно з появою висипу. Лімфатичні вузли можуть набрякати в ділянці шиї (підщелепні та шийні), пахвових або пахових ділянках і з’являтися одно- або двобічно.

Передача вірусу віспи мавп відбувається, коли людина контактує з вірусом від тварини, людини або матеріалів, заражених вірусом. Вірус проникає в організм через пошкоджену шкіру, дихальні шляхи або слизові оболонки (очі, ніс або рот). Передача від тварини до людини може відбуватися через укуси або подряпини, приготування м’яса диких африканських тварин, прямий контакт з рідинами організму або висипом чи непрямий контакт з матеріалом, наприклад, через забруднену постіль.

Вважається, що передача від людини до людини відбувається переважно повітряно-крапельним шляхом, а саме через великі респіраторні краплі (які не розповсюджуються на великі відстані, тому для зараження потрібний близький контакт обличчя до обличчя). Інші способи передачі від людини до людини включають прямий контакт з рідинами організму або з елементами висипу, а також непрямий контакт з елементами висипу, наприклад, через забруднений одяг або білизну.

Профілактичні заходи, для запобігання зараження вірусом віспи мавп:

1. Уникайте контакту з тваринами, які можуть переносити вірус
2. Уникайте контакту з будь-якими матеріалами (наприклад, постіллю), які контактували з хворою твариною.
3. Ізолюйте інфікованих пацієнтів від інших, які можуть бути в групі ризику зараження. Для людей з віспою мавп слід дотримуватися заходів ізоляції в медичних установах або вдома, доки не зникнуть усі висипання та не оновиться шкіра.
4. Притримуйтесь належної гігієни рук після контакту з інфікованими тваринами\людьми.
5. Використовуйте засоби індивідуального захисту під час догляду за пацієнтами.

У даний час не існує доведеного, безпечного лікування мавп’ячої віспи. Для боротьби зі спалахом віспи мавп у США використовують вакцину проти віспи, противірусні засоби та імуноглобулін коров’ячої віспи (VIG).

ЗМІ повідомляють, що Бельгія стала першою країною, яка ввела обов'язковий 21-денний карантин для людей, інфікованих вірусом віспи мавп, оскільки зараз 14 країн підтверджують спалахи цієї вірусної хвороби.