Термін використовується у повсякденній медичній мові для опису малоймовірного діагнозу, що грунтується  на симптомах, які краще б пояснити іншою, більш тривіальною хворобою. Науковий аналог даного виразу — помилка поширеності. Окрім етичних дилем в медицині, які ми розглянули в одній із наших статей, розглянемо діагностичні виклики для сучасних лікарів. 

Рідкісні захворювання, за визначенням, трапляються у менш як 1:2000 випадках у Європі або 1:1250 у США. За підрахунками ВООЗ, існує понад 5000 різноманітних хвороб такого типу, хоча це число істотно коливається, залежно від літератури. Вважається, що 30 мільйонів людей у ​​Європі живуть із рідкісними діагнозами.

Проте, важливою частиною диференціального діагностування, є припущення, що симптоми певного пацієнта ймовірніше спричинені поширеним захворюванням, аніж рідкісним. «Зебри» ж з’являються, коли це правило ігнорується, адже у більшості випадків нечастій хворобі притаманні загальні симптоми, спільні з більш поширеною недугою.

Яскравими прикладами вищеописаного можуть бути:

• діагноз «лепра» у пацієнта зі шкірними змінами, який ніколи не був в Азії;
• або ж некротичні її ураження, що діагностуються як локсосцелізм, — захворювання, спричинене укусом Loxosceles laeta (південноамериканський житель) — навіть у регіонах, де вид Loxosceles рідко зустрічається або й абсолютно відсутній;
• чи ж зовсім близько до реальності — первинна підозра на інсуліному, у пацієнта з пониженим рівнем глюкози крові.

«Якщо ви чуєте, тупіт копит, то це, скоріш за все, коні, а не зебри» — House of God.

Однією з можливих причин діагностування зебр замість очевидних захворювань є те, що перші займають порівняно велику частину освітнього матеріалу протягом навчання студентів-медиків.

Тому, пам’ятайте просте клінічне правило: Часте є частим, рідкісне — рідкісним.