1. У лікаря є захворювання або стан, який обмежує його можливості лікувати пацієнтів

Анестезіолог, який працював у лікарні, звернувся до колеги за консультацією. У нього були короткі провали свідомості, пов’язані з раніше не діагностованою формою епілепсії. Він зізнався, що мав принаймні один напад на роботі, який був настільки коротким, що його ніхто не спостерігав. Захворювання можна було вилікувати, але це не дозволило другому лікарю зберегти конфіденційність відносин між лікарем та пацієнтом чи повідомити про це у лікарню.

Думка експертів: якщо належне лікування не дозволить анестезіологу безпечно займатися медичною практикою, про його стан слід повідомити в лікарні, адже загроза серйозної шкоди пацієнтам виходить за межі конфіденційності. Лікар, який лікує анестезіолога, в ідеалі, має запропонувати йому повідомити про свій стан. Однак, якщо анестезіолог відмовляється співпрацювати, його лікар буде змушений звернутися до адміністрації лікарні всупереч бажанням пацієнта. 

2. Сім’я проти того, щоб продовжувати лікування матері (або будь-якого близького родича)

Мати чотирьох дітей потрапила до лікарні після масивного інсульту та перебувала на штучній вентиляції легенів. Один з її синів сказав лікарям, що у разі незворотних ускладнень не слід вживати заходів для порятунку її життя. Але потім приїхала одна з дочок жінки, яка стверджувала, що її брат не зацікавлений у допомозі матері. Мати овдовіла і не уточнила, хто з дітей повинен приймати рішення від її імені.

Думка експертів: без участі подружжя відповідальність за рішення про закінчення життя покладається на дітей пацієнта, а без встановленого довіреного органу охорони здоров’я думка всіх дітей має однакову вагу. У таких випадках лікарі повинні зосередитись на тому, чого хотіла б пацієнтка, а не її діти. Якщо не виявиться жодних вагомих доказів щодо бажань пацієнта, слід втрутитися команді з посередницької діяльності у лікарні.

В ході консультації брати та сестри обговорили, як їхня мама відреагувала на справу Террі Скьяво, і згадали, як вона сказала, що вважає це жахливим. "Вони повинні дозволити цій дівчині померти в мирі", — згадують вони її слова. Усі, включаючи сестру, яка спочатку відкинула цю ідею, погодились з тим, що мати не слід реанімувати у випадку, якщо її серце відмовить. Незабаром після цього мати померла.

3. Дівчина хоче отримати сперму свого хлопця, який знаходиться у критичному стані

25-річний чоловік госпіталізований після нещасного випадку до лікарні з масивним набряком мозку та внутрішньомозковим крововиливом. Перш ніж лікарі оголосили його законно мертвим, прибула його дівчина та попросила про біопсію яєчок з метою отримати його сперму до смерті та зачати його дитину. Лікарі мали вирішити, чи виконав би пацієнт її прохання.

Думка експертів: перше, з чим погоджуються етики, це необхідність визначити, чи є у чоловіка заповіт, і якщо так, чи згадується в ньому про його дівчину. Оскільки заповіту не було, виникло питання: чи існували підстави вважати, що він дав би їй свою сперму?

Наприклад, якщо про це є письмовий документ, або якщо чоловік обговорював ЕКЗ до своєї смерті, подруга може мати право на біопсію. Але, навіть якщо дівчина раптом згадала фразу "Якщо однієї ночі я питиму і вдарюся головою, ви можете отримати мою сперму", це не означає, що лікарі повинні сприймати це як чітке підтвердження бажань пацієнта.

Команда з питань етики зустрілася з родиною та пояснила занепокоєння щодо прохання дівчини. Вони також припустили, що інший спосіб дати нове життя — це донорство органів. Пізніше того ж дня пацієнта офіційно оголосили мертвим. Подруга та батьки задумалися над рішенням і дійшли висновку, що не хочуть збирати сперму. Натомість вони дали згоду на донорство органів, а після припинення роботи апарату ШВЛ органи чоловіка пересадили чотирьом людям.

4. Людина, яка помирає від СНІДу, не хоче, щоб її родина знала про хворобу

Чоловік встиг прожити з ВІЛ-інфекцією та СНІДом протягом чотирнадцяти років, не розкриваючи свого стану родині. Він потрапив до лікарні із запаленням легенів і попросив лікарям не розголошувати свою хворобу ні сім'ї, ні друзям. Його стан швидко погіршувався і він впав у кому. Кілька членів сім'ї прибули до лікарні, включаючи брата пацієнта, який був його довіреною особою в охороні здоров'я. Чи були лікарі зобов'язані виконувати побажання пацієнта, чи вони повинні були повідомити його брата?

Думка експертів: кілька етиків вважають, що, вибравши довірену особу, пацієнт призначив принаймні одну людину, яка приймає рішення за нього, і тому цю особу (і лише її) слід інформувати про хворобу. Але, якщо пацієнту залишається жити лише 24 години, недостатньо підстав розкривати його стан і йти всупереч бажанням. Рішення його довіреної особи з питань охорони здоров’я будуть несуттєвими. Але якщо лікарі вважають, що є ще можливість продовження життя пацієнта, тоді інформування довіреної особи стане більш важливим.

Відповідно до законів штату Нью-Йорк, лікарі зобов’язані не розголошувати стан пацієнта, якщо у них немає підстав вважати, що він міг інфікувати інших. Оскільки в цьому випадку не було відомо, що жодна людина ризикує заразитися вірусом, лікарі сказали родині, що пацієнт страждає від смертельної хвороби, яку вони не можуть розголошувати.

5. Помираючий чоловік без постійного місця проживання відмовляється від лікування

Чоловік потрапив до лікарні із хронічною гангреною, остеомієлітом та діабетом. Він відмовлявся робити будь-які втручання. Він не дозволяв лікарям лікувати його медикаментозно або проходити психіатричну експертизу. Він стверджував, що хоче, щоб його просто нагодували, дали йому інсулін і ліжко. Лікарі намагалися змусити його прийняти внутрішньовенні антибіотики, але він відмовився. 

Думка експертів: лікарі повинні визначити, чи може чоловік приймати власні рішення. Якщо ні, то можуть бути залучені психіатри, навіть всупереч бажанням пацієнта — тоді можна отримати рішення суду про лікування психічних захворювань. У найкращому випадку чоловік відповість на це лікування, а потім погодиться на медичну допомогу. Якщо він все-таки відмовиться, лікарі можуть звернутися за іншим рішенням суду.

6. Жінка з термінальною стадією раку здійснює невдалу спробу самогубства

58-річна жінка, хвора на рак у термінальній стадії, вже здійснювала одну спробу самогубства. Її доставили в лікарню, де помістили під апарат ШВЛ і ввели у медикаментозну кому. Її довірена особа попросила лікарів припинити штучну вентиляцію легень, щоб "закінчити" самогубство. 

Думка експертів: у такому випадку суїцидальна поведінка пацієнта не може автоматично розглядатися як вираз її справжніх побажань, оскільки її дії, спрямовані на заподіяння собі шкоди, потенційно були пов'язані з депресією. Евтаназія також є незаконною у штаті Нью-Йорк. Отже, лікарі не можуть брати участь у асистованому самогубстві, а повинні з’ясувати, що бажав би пацієнт.

Як тільки лікарі дізнались про обсяг пошкодження мозку, вони обґрунтували, що просто відтерміновують її неминучу смерть. Довірену особу було поінформовано та прийнято рішення припинити вентиляцію. До відключення апарату серце пацієнтки зупинилося, і вона не була реанімована.

Джерело