Зарин являє собою прозору, безбарвну рідину, яка в чистому вигляді не має запаху та смаку і може перетворюватися в пару (газ) і поширюватися в навколишнє середовище. Завдяки своїм фізичним властивостям (відсутність запаху та смаку), отруєння зарином неможливо розпізнати одразу після контакту з ним, а лише після появи симптомів.

Механізми дії зарину поділяються на холінергічні та нехолінергічні.

Холінергічні механізми полягають у блокуванні ферменту ацетилхолінестерази, і в залежності від важкості його блокування, виділяють легкий, середній та важкий ступінь ураження. 

Нехолінергічні механізми полягають в мембранотоксичності зарину, індукції ним оксидативного стресу, гіпоксії, електролітних порушень.

Ефекти дії зарину на організм

Ефекти зарину проявляються через накопичення ацетилхоліну в нервових синапсах та стимуляцію М- та Н-холінорецепторів.

Мускаринові ефекти зарину:

• міоз
• погіршення зору
• підвищене слино- та потовиділення
• нудота, блювання
• абдомінальний біль
• спазми ШКТ
• пронос
• неконтрольоване сечовипускання
• брадикардія
• задишка, ядуха, бронхорея

Нікотинові ефекти зарину:

• фібриляції мʼязів
• параліч дихальних мʼязів
• підвищення АТ

Також характерні ефекти зарину на центральну нервову систему:

• клоніко-тонічні судоми
• тремор
• слабкість
• головний біль
• емоційна лабільність

Причиною смерті при отруєнні зарином може стати зупинка дихання внаслідок бронхоспастичного синдрому, бронхореї та паралічу дихальних мʼязів.

Перша допомога при ураженні зарином

1. Негайно покиньте місцевість, де був здійснений викид зарину.
2. Піднімайтеся якомога вище, так як зарин важчий за повітря і опускається до нижчих шарів атмосфери. 
3. Використовуйте протигаз, а при його відсутності - ватно-марлеву маску, змочену водою. 
4. Коли ви опинилися в безпечному місці, негайно звільніться від одягу, на який потрапив зарин. Не знімайте одяг через голову, а краще розірвіть чи розріжте. 
5. При потраплянні на шкіру негайно змийте залишки речовини зі своєї шкіри великої кількістю води з милом. 
6. Якщо зарин потрапив в очі - промийте їх під проточною водою або фізіологічним розчином кімнатної температури протягом 10-15 хвилин. Закрапайте очі 1% розчином атропіну. Якщо ви носите контактні лінзи, зніміть їх перед промиванням очей і не одягайте опісля. 
7. Якщо зарин проник у ваш організм аліментарним шляхом - не потрібно викликати блювання та вживати воду чи будь-що інше.
8. Якнайшвидше введіть антидоти.
9. При судомах введення бензодіазепінів (діазепам, гідазепам).

Антидоти до зарину

При отруєнні зарином необхідно негайно ввести антидот.

Атропін

В першу чергу, використовується м-холіноблокатор атропін. Він блокує М-холінорецептори та, таким чином, знімає мускаринові ефекти.

Дозування

0.1% розчин атропіну, який вводиться підшкірно: 

• по 1 мл 3-4 рази на добу при ураженні легкого ступеня
• при ураженні середнього ступеня по 2-4 мл, повторюючи введення кожні 20-30 хв по 1-2 мл до покращення стану або появи симптомів атропінізації (розширення зіниць, сухість та почервоніння шкіри, пригнічення секреції слини, тахікардія)
• при ураженні важкого ступеня по 4-6 мл, повторюючи кожні 3-8 хв по 1-2 мл до припинення судом або появи симптомів атропінізації 

або 

• при легкому чи помірному ураженні дорослим та підліткам 2–4 мг внутрішньом’язово
• при легкому чи помірному ураженні дітям: немовлятам від 0 до 2 років 0,05 мг/кг внутрішньом’язово; дітям від 3 до 7 років 1 мг внутрішньовенно; дітям від 8 до 14 років 2 мг внутрішньовенно
• при важкому ураженні дорослим та підліткам 6 мг внутрішньом’язово або 5 мг внутрішньовенно
• при важкому ураженні дітям: немовлятам від 0 до 2 років: 0,1 мг/кг в/м або в/в; дітям від 3 до 7 років 0,1 мг/кг в/м або в/в; дітям від 8 до 14 років 4 мг в/м або в/в. 

Повторюйте початкову дозу атропіну (максимум 2 мг) кожні 20 хвилин, поки симптоми не зменшаться.

Оксими (пралідоксим, обідоксим)

Представники оксимів (пралідоксим, обідоксим) є реактиваторами ацетилхолінестерази і застосовуються для зняття мускаринових та нікотинових ефектів зарину обовʼязково ПІСЛЯ введення атропіну. Використовується один з представників оксимів.

Дозування

Пралідоксим:

• при легкому чи помірному ураженні дорослим та підліткам 600 мг внутрішньом’язово або 1 г внутрішньовенно протягом 20–30 хв
• при легкому чи помірному ураженні дітям: від 0 до 14 років 15 мг/кг в/м або 25 мг/кг в/в протягом 20-30 хв
• при важкому ураженні дорослим та підліткам 1800 мг в/м або 50 мг/кг протягом 20–30 хв (максимальна доза 2 г)
• при важкому ураженні дітям: від 0 до 14 років 45 мг/кг в/м або 50 мг/кг в/в протягом 20-30 хв. 

Повторюйте початкову дозу пралідоксиму щогодини, при можливості потрібно забезпечити постійну інфузію 8 мг/кг/год.

Обідоксим:

• початкова доза: обідоксим можна вводити внутрішньовенно болюсно по 250 мг і повторювати один раз або двічі з інтервалом у 2 години
• альтернативно: 250 мг в/м або в/в болюсно з подальшою безперервною внутрішньовенною інфузією 750 мг/добу