Тахіфілаксія - швидке зниження чутливості організму до певної речовини, що призводить до значного зниження (або відсутності) її терапевтичної ефективності.
Схожий до тахіфілаксії процес, що також значно знижує терапевтичну ефективність препарату – це толерантність. Основною відмінністю між двома процесами є те, що за умови настання толерантності до певного препарату (наприклад, морфіну) терапевтичної ефективності все ще можна досягти, збільшивши дозу препарату.
У той час, як тахіфілаксія – це дозонезалежний процес, а отже навіть збільшення дози не призведе до очікуваного результату.

Речовини, до яких наш організм може дуже швидко втратити чутливість:

1. Нітрогліцерин – виниклення тахіфілаксії до нітратів повязують з декількома механізмами, основними з яких є виснаження сульфгідрильних (-SH) груп, десенсибілізація цГМФ (який бере участь в активації цГМФ-залежної протеїнкінази G, яка в свою чергу зменшує вихід кальцію з саркоплазматичного ретикулуму, розлаблення гладкої мускулатури судин та вазодилятації), зниження біотрансофрмації нітратів, зниження синтезу самого NO з нітратів. Описують випадки моментального розвитку тахіфілаксії, коли навіть введення 75 мг нітрогліцерину протягом 15 хвилин не дало бажаного гіпотензивного ефекту.
2. Бета-2-агоністи – існує цікаве дослідження, в ході якого пацієнти робили інгаляції сальбутамолу паралельно з інгаляціями формотеролу та без. Було виявлено, що на фоні прийому формотеролу значно знижуються бронходилатуючі властивості сальбутамолу. Нормальна відповідь на сальбутамол повертається протягом трьох днів після відміни формотеролу. Цікаво, що чутливість до бета-агоністів може бути пов'язана з особливостями геному людини. Так, є дослідження, що показують кореляцію між послідовністю амінокислот в гені b2AR-16 і чутливістю до бета-агоністів. У дітей, у яких на 16 позиції в вищевказаному гені стоїть гліцин, толерантність до бета-агоністів розвивається набагато швидше, а симптоми астми зазвичай більш виражені, ніж у тих, що мають на 16 місці аргінін.
3. Блокатори Н2-рецепторів – на стрімке зниження чутливості вказує той факт, що вже на третій день прийому фамотидину спостерігається зниження рН шлункового соку нижче 4 у більшості випадків (нагадаємо, що Н2-блокатори використовуються для зниження секреції соляної кислоти в шлунку і підвищення рН шлункового соку), чого не трапляється при вживанні омепразолу.
   Механізм розвитку точно не встановлений. Можливо, стрімкий розвиток тахіфілаксії пов'язаний з активацією інших шляхів виділення соляної кислоти (наприклад, через ацетилхолінові та гастринові рецептори), десенсибалізацією самих Н2-рецепторів чи пошкодженням шляху їх деактивації після тривалого прийому препарату.
4. Антидепресанти – у одному з оглядів зазначається, що у проаналізованих дослідженнях втрата ефективності антидепресантів спостерігається у 9-33% випадків, в залежності від препарату. Серед можливих причин вказують особливості геному (зокрема, варіабельність серотонінових рецепторів, нейротрофічного фактору мозку, ангіотензин-перетворюючого ферменту тощо), десенсибілізацію серетонінових рецепторів, порушення процесів всмоктування, біотрансформації та секреції препарату або, як варіант, справа не в тахіфілаксії, а в самостійній відміні пацієнтом препарату. Тим не менш, точний механізм розвитку тахіфілаксії знову ж таки невідомий.
5. Нікотин – чутливість значно знижується настає вже після однієї дози. Механізм розвитку тахіфілаксії невідомий, але є дослідження, що показує зв'язок з альфа-4-бета-2 нікотиновими рецепторами, які десенсибілізуються вже після першої дози та залишаються в такому стані протягом певного часу (конкретно у взятому дослідженні рецептори щурів залишались неактивними протягом всіх 25 хвилин спостереження)
6. Дуже швидко тахіфілаксія та толерантність виникає до всіх тих речовин, якими був заповнений багажник Хантера Томпсона по дорозі до Лас-Вегасу. Всі наркотичні речовини працюють різними шляхами, але так чи інакше активують мезолімбічну дофамінову систему. За однією з теорій, наркотичні речовини (наприклад, агоністи µ-опіоїдних рецепторів) викликають фосфорилювання рецепторів-мішеней, що у свою чергу веде до активації адаптивного протеїну – бета-арестину. В кінцевому результаті це призводить зменшення сигнальної активності рецептора, що і пояснює механізм толерантності. Однак, морфін, толерантність до якого виникає доволі швидко, не активує бета-арестин. Натомість, багато речовин, толерантність до яких розвивається не такими швидкими темпами, здатні активувати бета-арестин. А тому точним механізм виникнення толерантності залишається дискусійним. Here we go again. Можливо, таким чином клітини захищають себе від надмірної стимуляції. Bertram G. Katzung, MD, PhD (Eds.). Basic and Clinical Pharmacology. Fourteenth Edition (pp. 575-577). McGraw-Hill Education, 2018
7. Препарати, механізм розвитку тахіфілаксії до яких відомий - це непрямі симпатоміметики (наприклад, амфетаміни). Механізм дії цих препаратів повязаний зі стимуляцією викиду норадреналіну у синаптичну щілину. Відповідно, якщо запаси норадреналіну вичерпано – препарат не дасть очікуваного ефекту. А тому навіть найлютішим рейверам іноді необхідний 2-3 денний відпочинок.

Як бачимо, існує доволі багато речовин, до яких наш організм швидко втрачає чутливість, а тому треба завжди пам‘ятати, що навіть збільшення дозування препарату не обов‘язково призведе до очікуваного результату, викликавши лише небажані побічні ефекти.