Кілька факторів можуть сприяти розвитку гострого зовнішнього отиту. Одним з найпоширеніших факторів є плавання, особливо у прісній воді. Інші фактори включають шкірні захворювання, такі як екзема та себорея, травми від видалення сірки, використання зовнішніх пристроїв, таких як слухові апарати, та накопичення вушної сірки. Ці фактори сприяють розвитку отиту насамперед через втрату захисного бар'єру, що утворений сіркою, пошкодження епітелію (у т.ч. мацерація від затримки води), потрапляння бактерій та підвищення рН слухового ходу.

Діагностичні критерії :
1. Поява симптомів протягом 48 годин за останні три тижні
2. Симптоми запалення слухового ходу:

• Біль у вусі, свербіж або відчуття розпирання
• Втрата слуху або без неї, та біль в щелепі

3. Ознаки запалення слухового ходу:

• Болючість вушної раковини або набряк/гіперемія слухового ходу
• Оторея, або без неї, місцевий лімфаденіт

Диференційний діагноз :

1. Гострий отит

• Наявність випоту середнього вуха.

Використовуйте пневматичну отоскопію або тимпанометрію, лікуйте системними антибіотиками.

2. Хронічний зовнішній отит

• Свербіж часто є переважаючим симптомом, канал гіперемований, симптоми тривають більше трьох місяців.

Лікуйте основні причини.

3. Контактний дерматит

• Алергічна реакція на матеріали (наприклад, метали, мило, пластмасу) при контакті зі шкірою / епітелієм; свербіж є переважаючим симптомом.

Перевірте наявність пірсингу, слухових апаратів або використання вушної пробки; попросіть пацієнта утримуватися від їх використання, якщо це можливо.

4. Екзема

• Свербіж є переважаючим симптомом; часто хронічний; історія атопії, спалахи в інших місцях.

Розгляньте лікування місцевими кортикостероїдами.

5. Фурункульоз

• Вогнищева інфекція, може бути пустулою або вузликом, часто в дистальному відділі.

Розгляньте можливість лікування теплом, розрізом та дренажем або системними антибіотиками; може прогресувати до дифузного зовнішнього отиту.

6. Злоякісний зовнішній отит

• Висока температура, грануляційна тканина або некротична тканина у слуховому ході, може спричинити ураження черепного нерва; часто це пацієнти, що хворіють на цукровий діабет або з імунодефіцитом, в аналізах підвищення ШОЕ, дані комп'ютерної томографії підтверджують діагноз.

Діагноз з високим рівнем захворюваності та можливою смертністю; вимагає швидкої консультації з отоларингологом, госпіталізації, внутрішньовенного введення антибіотиків.

7. Отомікоз

• Свербіж є переважаючим симптомом, присутній густий слиз в каналі, рідше набряк; можуть спостерігати грибкові елементи на отоскопії , може поєднуватися з бактеріальними інфекціями.

Обробити розчином оцтової кислоти або місцевими протигрибковими препаратами; ретельне очищення слухового ходу.

8. Синдром Рамсея-Ханта

• Герпетичні виразки в каналі; може бути оніміння / параліч обличчя, сильний біль, втрата смаку.

Лікування включає противірусні засоби, системні кортикостероїди.

Поширені антимікробні отичні препарати для зовнішнього отиту:

1. Оцтова кислота 2%
Використовувати чотири-шість разів на день.
Може викликати біль і подразнення; може бути менш ефективним, ніж інші методи лікування, якщо плануєте використовувати більше одного тижня; часто використовується як профілактичний засіб.

2. Ципрофлоксацин 0,3% / дексаметазон 0,1%
Використовувати двічі на день.
Низький ризик подразнень.

3. Гідрокортизон 2% / оцтова кислота 1%
Використовувати чотири-шість разів на день
Може викликати біль і подразнення.

4. Офлоксацин 0,3%
Використовувати один-два рази на день.
Низький ризик подразнення.

Використання системних антибіотиків

Системні антибіотики мають ризик негативних наслідків, генерації резистентної флори та рецидивів. Вони також збільшують час до клінічного вилікування та не покращують результати порівняно з місцевим препаратом(лише при неускладненому зовнішньому отиті!). Системні антибіотики слід застосовувати лише тоді, коли інфекція поширилася поза слуховим каналом або коли є неконтрольований діабет, імунодефіцит або неможливість використання місцевих антибіотиків.

Методи лікування

Пацієнтів слід навчити правильно використовувати дані краплі. Пацієнт повинен лягти на здоровий бік, крапаючи препарат на стінку слухового каналу і обережно рухаючи вушною раковиною. Пацієнт повинен залишатися в такому положенні протягом трьох-п’яти хвилин, після чого слуховий хід не слід чимось закривати, а залишити відкритим для висихання. Також за можливості, краще, щоб інша людина вводила вушні краплі, оскільки лише 40 відсотків пацієнтів займаються самолікуванням належним чином. Пацієнтів слід попросити мінімізувати травми (під час різних маніпуляцій) вуха та уникати впливу води, включаючи утримання від водних видів спорту протягом тижня або, як мінімум, уникати занурення.

Аналгезія

Біль є поширеним симптомом гострого зовнішнього отиту і може бути досить виснажливим. Найкращим лікуванням є пероральні анальгетики. До знеболюючих засобів першого ряду належать нестероїдні протизапальні засоби. Коли для боротьби з болем постійно потрібен частий прийом знеболюючих, ліки слід вводити згідно графіку, а не за бажанням. Відсутність опублікованих даних, що підтверджують ефективність місцевих препаратів бензокаїну при зовнішньому отиті, обмежує використання таких методів лікування.

Очищення вушного каналу

Гострий зовнішній отит може бути пов’язаний з накопиченням сірки у слуховому каналі. Настанови, опубліковані Американською академією отоларингології, рекомендують очистити слуховий хід для досягнення оптимальної ефективності місцевих антибіотиків. В гайдлайні рекомендовано проводити очищення слухового ходу шляхом щадного промивання або сухого очищення під отоскопічною або мікроскопічною візуалізацією, щоб видалити вушну сірку і перевірити цілісність барабанної мембрани. Промивання слід застосовувати лише в тому випадку, якщо барабанна перетинка є інтактною, і не повинно проводитися у пацієнтів з цукровим діабетом через потенційний ризик виникнення злоякісного зовнішнього отиту.

Коли варто скерувати до вузького спеціаліста?

Більшість пацієнтів відчують значне покращення симптомів після одного дня лікування. Якщо покращення не відбудеться протягом 48 - 72 годин, лікар повинен переглянути лікування, можливість неправильної діагностики, чутливість до вушних крапель або прохідність слухового ходу. Лікар повинен розглянути питання про бакпосів матеріалу з каналу для виявлення грибкових та антибіотикорезистентних збудників, якщо стан пацієнта не покращився після первинного лікування або якщо є підозра, що інфекція поширилася за межі зовнішнього вуха. Існує брак даних щодо оптимальної тривалості лікування; як правило, антимікробні препарати слід вводити протягом 7-10 днів, хоча в деяких випадках повне усунення симптомів може зайняти до чотирьох тижнів.

Консультація з отоларингологом може бути виправданою при підозрі на злоякісний зовнішній отит, у випадках важкого захворювання, недостатнього поліпшення або погіршення симптомів, незважаючи на лікування.

Джерело