Згідно з даними американського центру з контролю та попередження хвороб (CDC) 13 мільйонів людей у Сполучених Штатах мають латентну туберкульозну інфекцію. Ці люди не почувають себе хворими, не мають будь-яких симптомів і не можуть передавати цю інфекцію іншим. Однак за певних умов латентна інфекція може прогресувати у повноцінний туберкульоз. Взагалі, 80% туберкульозу розвивається внаслідок нелікованої латентної туберкульозної інфекції. Масштаб аналогічної проблеми в Україні важко переоцінити з огляду на те, що в нашій країні туберкульоз насправді є серйозною проблемою. Лікування латентної інфекції є доцільнішим як з медичної так і з економічної точки зору — лікування протікає набагато легше і є дешевшим.

CDC підтримує подвійний підхід, що включає діагностику/лікування кожного хворого на туберкульоз та попередження майбутніх випадків захворювання за допомогою розширеного тестування та терапії латентної туберкульозної інфекції. У нових гайдлайнах по веденню пацієнтів з латентною туберкульозною інфекцією надають перевагу короткостроковому (3-4 місяці) лікуванню над довгостроковим (6-9 місяців). 

Ось що слід знати про латентну туберкульозну інфекцію:

1) Тестування та лікування повинні стати рутиною, невід’ємною складовою охорони здоров’я пацієнтів з групи ризику.

Жителі країн з поширеним туберкульозом, люди, що контактують з хворими або ті, що мають діабет, ВІЛ та інші захворювання, що знижують імунітет — це не повний список груп людей, що знаходяться в зоні підвищеного ризику захворіти на туберкульоз і система охорони здоров‘я повинна забезпечувати своєчасне тестування та лікування таких людей.

2) CDC та NTCA (National Tuberculosis Controllers Association) опубліковали нові гайдлайни лікування латентної форми туберкульозу.

Це перше оновлення цього розділу з 2000 року. CDC створили наочну таблицю-гайдлайн з розписаними варіантами терапії латентної туберкульозної інфекції

Є також FAQ як для клініцистів, так і для фармакологів

3) Перевагу короткостроковій терапії!

Якщо є можливість 3-, 4-місячної терапії то слід віддавати перевагу саме такій схемі. 6/9 місяців монотерапії ізоніазидом рекомендують застосовувати у випадку, коли короткострокова терапія неможлива.

Варіанти короткострокової терапії включають:

1. Рифапентин+ізоніазид один раз на тиждень (3 місяці)

2. Рифампін щодня протягом 4 місяців

3. Рифампін+ізоніазид щодня (3 місяці)

Короткострокова терапія безпечна та ефективна. Ризик гепатотоксичністі рифаміцину при короткостроковій схемі суттєво менший ніж при довгостроковій. До того ж, пацієнти з більшою вірогідністю завершать курс лікування, що триває 3-4 місяці, аніж той, що триває 6-9 місяців.

4) Персоналізований підхід до кожного пацієнта — ключ до успішного лікування

Під час вибору схеми лікування слід враховувати чутливість збудника та супутні інфекції, такі як ВІЛ — важлива коррекція антиретровірусної та антимікобактеріальної терапії для мінімізації небажаної взаємодії препаратів. Для цього клініцистам рекомендується переглянути гайдлайни з антиретровірусної терапії.