Друга думка в медицині — це бачення іншого лікаря, аніж ваш лікуючий лікар. Другий лікар продивляється вашу медичну карту, і повідомляє власне бачення стану чи захворювання, подальшої тактики діагностики чи лікування. Зазвичай друга думка або підтверджує або ставить під сумнів діагноз чи план лікування першого лікаря, або ж надає додаткову інформацію про стан хворого, пропонує інші методи лікування.

Тож які ситуації потребують такої другої думки? Як її отримати? І, мабуть, найважливіше питання, як дізнатися, що друга думка є вірнішою за думку лікуючого лікаря? Далі, ми спробуємо надати відповідь на ці запитання.

По-перше, непотрібно витрачати час на перевірку різних варіантів, якщо ви потребуєте невідкладного лікування. Але якщо ваш лікар пропонує виконати певне оперативне втручання в плановому порядку, може бути цілком доцільним пошук іншого погляду на ситуацію. Є кілька основних причин, серед них: ситуація коли ваш діагноз не визначений, у вас дуже рідкісне чи життєвонебезпечне захворювання, запропоноване лікування занадто ризиковане, спірне або ж експериментальне, у вас є можливість вибору серед низки методів лікування захворювання, які суттєво відрізняються за вартістю, ви не відповідаєте на проведене лікування так як очікувалося або ж ви просто втратили довіру до лікуючого лікаря.

Звичайне почуття невпевненості у тому, що вам потрібна операція або інша серйозна маніпуляція, може стати достатньою підставою. Зрештою жоден лікар не знає всього і про все, а також про усі нові доступні методи лікування.

Якщо ви вирішили звернутися за другою думкою, то гарною ідеєю буде звернутися до спеціаліста, який принаймні має не нижчу кваліфікацію, рівень знань та навичок, ані ж ваш лікуючий лікар. Можливо ваш нинішній лікар, навіть зможе порадити вам потрібного спеціаліста.

Більшість медичних закладів признають право пацієнта на другу думку, тому вам просто достатнім бути чесним і прямолінійним.

Обов’язково запитайте вашого лікаря з приводу наявної медичної документації, тобто вашої медичної карти, аби мати документи з якими ви звернетесь до іншого спеціаліста. Жоден заклад не може не віддавати вам вашу карту.

Тепер перейдемо до найцікавішого. Вплив отриманої другої думки на діагностику в радіології та патології добре задокументований, а от щодо доцільності у загальній медичній практиці майже нічого невідомо. В ході одного метааналізу дослідники виявили, що друга думка, зазвичай підтверджує вже встановлений діагноз, але 90% хворих із рідкісними й важкими для диференційної діагностики навіть після двох консультацій залишаються недіагностованими. Якщо бути точнішим, то від 10 до 62% вторинних консультацій завершуються суттєвими змінами в діагнозі, лікуванні, або ж прогнозі. Та більша частина пацієнтів отримує нові рекомендації стосовно лікування, аніж діагностики. Крім того, більшість пацієнтів сприймають другу думку як цінну, навіть просто тому що вона заспокоюючи хворого або тим, що вже встановлений діагноз є вірним, або є вказує на нові можливості. Література, яка досліджувала ініційовані пацієнтом вторинні консультації доволі таки обмежена, точність отриманого заключення як правило ніколи не досліджувалася шляхом спостереження за хворим після проведеного лікування чи діагностики. Методологія у наявних дослідженнях з приводу точності другої думки суттєво відрізняється між дослідженнями. Тож зважаючи на недостатню кількість інформації, є необхідність переглянути практику і доцільність пошуку другої думки.

Інший системний аналіз також показав, що заключення другого лікаря підтверджувало вже встановлений діагноз або план лікування у 43-82% випадків, а вносило корективи в діагноз, лікування або прогноз у 12-69%, 10-62% та 2-51% відповідно. Особливий інтерес дослідників викликала програма Best Doctors Inc., яка надає можливість безкоштовно просити отримати другу думку пацієнтам, а також у своїй структурі має штат кваліфікованих співробітників, які розглядають всі випадки, і при виявленні невирішених клінічних питань направляють випадок на незалежну оцінку до спеціалістів. Було встановлено, що друга консультація призводила до зміни в діагнозі у 15% випадків, лікуванні у 37% випадків, або ж до змін у діагнозі й лікуванні одночасно у 11% випадків. Клінічна значущість повторної консультації була оцінена як помірна/значна у 21% випадків для постановки діагнозу, а також у 31% випадків для лікування. Цікавим є той факт, що 95% хворих залишались задоволеними консультаціями, та лише 61№ з них планували виконувати рекомендації лікарів.

Тож, закінчуючи, основним, що ми розуміємо є той факт, що у доволі такі великій кількості випадків бачення другого лікаря не співпадає з баченням першого. Та жоден з отриманих у дослідженнях результатів є доволі таки обмеженим через відсутність золотого стандарту, який дозволяв би виявляти правильні і неправильні висновки лікарів. Та загальноприйнятим залишається той факт, що пацієнт завжди має право на консультацію в іншого спеціаліста, і у випадку неспівпадіння результатів консультацій пацієнт має право на те аби обміркувати отриману інформацію і вибір варіанту, який на думку пацієнта найбільш співпадає з його власним баченням ситуації.