Щороку хвороба Альцгеймера стає смертельним вироком для більш ніж 6 мільйонів людей по всьому світу.  Ця нозологія впливає не лише на хвору особу, але й на її близьке оточення, приречуючи їх на тривалу та виснажливу боротьбу, що лише відтерміновує неминуче. Але, можливо, новітні розробки дозволять поставити кому там, де зазвичай ми ставимо крапку.

Хвороба Альцгеймера - це одна з найчастіших форм деменції, що вражає популяцію віком старше 60-ти років, а інколи й молодше, та завжди закінчується летально. Зазвичай, середня тривалість життя таких пацієнтів після встановлення діагнозу - не більше 8-10 років, але може варіюватися від 3 до 20. Морфологічною основою захворювання вважають відкладення ß-амілоїду в головному мозку та внутрішьонейрональне накопичення tau-білку. Такі зміни є необоротними та призводять до різноманітних неврологічних порушень. Основними з них та найбільш показовими в клініці є: 

• Дефіцит короткострокової пам’яті (антеградна довгострокова епізодична амнезія).
• Порушення ціленаправленості дій, критичного мислення та можливості вирішення побутових проблем.
• Втрата здатності до просторового сприйняття.

Окрім цього, спостерігаються зміни поведінки та інші неврологічні розлади: апраксія, афазія, порушення нюху та навіть судоми. Часто перші прояви хвороби списуються на вік хворого, тому протягом тривалого часу патологія є невиявленою, а пацієнт - нелікованим.

Читайте також: Медичні міфи: усе про деменцію

Діагностика захворювання більшою мірою ґрунтується на клінічному анамнезі, зібраному від хворого, а також від близької особи, яка здатна у більшій мірі зауважити зміни у повсякденній поведінці пацієнта. Також у клінічній практиці широко застосовується ціла низка тестів, що дають змогу оцінити когнітивні особливості досліджуваної особи та ступінь їх порушення (MMSE, MoCA). Окрім того, допоміжними є методи нейровізуалізації, що дозволяють виключити або підтвердити підозрювану патологію. Серед них основними є

• МРТ, що дозволяє виявити атрофію присередньої потиличної долі та зниження об’єму гіпокампу, а також
• ПЕТ з амілоїд-, tau-маркерами, що виявляє накопичення відповідного білку в головному мозку.

Варто підкреслити, що ці методи не дозволяють в повній мірі відрізнити хворобу Альцгеймера від інших нейродегенеративних захворювань головного мозку, тому детальний клінічний анамнез залишається основним інструментом для постановки діагнозу.

І, хоча у сфері діагностики впроваджено чимало нових методик, засоби лікування залишалися незмінними протягом майже 20-ти років. Так, до складу базової терапії входять інгібітори ацетилхолінестерази (донепезил, ривастигмін) та антагоністи рецепторів NMDA (мемантин), що покращують синаптичну передачу збудження. Ці препарати мають симптоматичну дію і лише відтерміновують момент госпіталізації. Перебіг хвороби лишається незмінним, а одужання - неможливим. Але нещодавно один з великих кроків до подолання хвороби Альцгеймера все ж було зроблено.

У червні 2021 року FDA затвердило використання одного з нових антиамілоїдних моноклональних антитіл - адуканумабу (Адугельм), що знижує рівень утворення ß-амілоїду в головному мозку. Дослідження показали майже 65% зниження рівня маркерів ß-амілоїду в порівнянні з нормою. Такі дані вказують на те, що препарат діє саме на патогенетичну ланку хвороби Альцгеймера, тим самим впливаючи на її перебіг. Ще один препарат, донанемаб, показав подібні результати та знаходиться на стадії затвердження. Однак у вищезазначених випробуваннях клінічна симптоматика покращувалась незначно, що наразі не дає підстав стверджувати про абсолютний успіх нових ліків. Очевидно, що необхідно більше даних та часу, аби в повній мірі оцінити їх ефективність.

Початок прицільної патогенетичної боротьби з однією з найпоширеніших хвороб старості покладено, а, як казав Арістотель: “Початок більше половини.” Тому в найближчому майбутньому варто сподіватись на ще більші поступи у лікуванні хвороби Альцгеймера, і, можливо, перемогу над цією недугою