Візьміть щось настільки просте на зразок додаткової кровоносної судини в кінцівках — і це, слідуючи нашим сьогоднішнім тенденціям, може стати звичним явищем вже через декілька поколінь.

Дослідники Flinders University та the University of Adelaide в Австралії помітили, що артерія, яка тимчасово проходить в центральній частині передпліччя, коли ми знаходимося в утробі матері, не зникає після народження так часто, як це було раніше. Це означає, що зараз є більше дорослих людей, ніж раніше, які мають додаткову кровоносну судину у передпліччі.

З 18 століття анатоми вивчають поширеність присутності цієї артерії серед дорослих людей і відмічають збільшення таких випадків.  Вона була присутня в 10% випадків серед людей, народжених у середині 1880-х — це у порівнянні з 30% тих, хто народився в кінці 20 століття. З точки зору еволюції, це значний ріст за доволі короткий проміжок часу. 

Dr Teghan Lucas з Flinders University каже, що  дослідження поширеності цієї артерії протягом поколінь показує, що сучасні люди розвиваються швидше, ніж у будь-який інший проміжок часу за останні 250 років.

Серединна артерія формується доволі рано в процесі розвитку, а приблизно на 8-му тижні регресує, передаючи свої функції променевій та ліктьовій. Однак не завжди: все частіше у людей виявляються всі 3 артерії. Серединна артерія передпліччя є продовженням загальної або передньої міжкісткової артерії та супроводжує серединний нерв під час проходження через передпліччя та зап’ястний канал.

Щоб порівняти розповсюдженість цього явища, науковці з University of Adelaide провели кадавер-дослідження на 78 кінцівках австралійців.

Середній вік померлих був 80 (51–101), що означає, що майже всі вони народилися в першій половині 20 століття. Відмічаючи те, як часто вони знаходили серединну артерію, яка здатна забезпечувати хороше кровопостачання, науковці порівнювали результати з даними, отриманими раніше. У 78 досліджених кінцівках виявили 26 серединних артерій, що відповідає загальному рівню поширеності 33,3% на 100 кінцівок.

Той факт, що сьогодні це явище зустрічається у дорослих втричі частіше, ніж століття тому, є суттєвою знахідкою. Це наштовхує на думку, що природній відбір може надавати перевагу тим, хто потенційно має додаткове кровопостачання. Це може бути наслідком мутації генів, які беруть участь в розвитку серединної артерії, або проблем зі здоров’ям у матері під час вагітності, або як результат цих двох факторів.

Старший автор, професор Maciej Henneberg, який також є членом Інституту еволюційної медицини при Університеті Цюріха, каже, що присутність серединної артерії має деякі переваги, оскільки це збільшує загальне кровопостачання кінцівки, а також ця артерія може бути використана як заміна пошкоджених судин під час хірургічних втручань на інших частинах людського тіла.

Однак її наявність також підвищує ризик розвитку зап’ясткового тунельного синдрому — патологічного стану, що виникає при здавлюванні серединного нерва та проявляється онімінням, поколюванням, слабкістю в руці та болем. Крім того, обмеження простору в зап’ястному каналі може спричинити тромбоз, аневризму, кальцифікацію або травматичний розрив артерії.

“Якщо це явище буде поширюватися, то до кінця 2100 року більшість людей матиме серединну артерію передпліччя,” — кажуть науковці.

Якими б незначними вони не були, в своїй сукупності ці мікроеволюційні відмінності визначають великомасштабні зміни нашого виду, хоча нам важко уявити сьогодні те, як вони впливатимуть на нас в майбутньому.

Це дослідження було опубліковане в Journal of Anatomy.

В нашому тілі безліч таємниць, про які ми ще не знаємо. До прикладу, нещодавне відкриття нідерландських вчених стало сенсаційною новиною. Вчені виявили пару великих слинних залоз у задній частині носоглотки. Донедавна в анатомії людини було описано 3 пари великих слинних золоз – привушні, піднижньощелепні та під’язикові а також велика кількість малих слинних залоз.

Цю анатомічну структуру випадково виявили лікарі в Нідерландах, які обстежували пацієнтів з раком передміхурової залози за допомогою розширеного типу сканування під назвою PSMA PET / CT. У поєднанні з ін’єкціями радіоактивної глюкози цей діагностичний спосіб дозволяє виявляти пухлини в організмі.

У цьому випадку, однак, було виявлене щось зовсім інше, розташоване в задній частині носоглотки. Науковці почали досліджувати це питання і вони мали на меті з’ясувати характеристики цієї невідомої структури та її потенційні клінічні наслідки для променевої терапії.

Наявність і конфігурацію PSMA-позитивної області оцінювали ретроспективно в когорті послідовно сканованих пацієнтів з раком передміхурової залози. Морфологічні та гістологічні характеристики оцінювали при кадавер-дослідженні.

В усіх 100 пацієнтів була виявлена обмежена двостороння позитивна область PSMA (середня довжина 4 см). Гістологічне дослідження дійсно підтвердило, що це тканина слинної залози з безліччю макроскопічно видимих дренуючих проток, переважно біля тубарного валика носоглотки. Саме тому їх назвали тубарними залозами, маючи на увазі їх анатомічне розташування.

Всі ці дані підтверджують ідентифікацію тубарних залоз, як нового анатомічного і функціонального об'єкта, який являється частиною системи слинних залоз.

Декілька факторів можуть пояснити, чому ці залози не були виявлені раніше, як макроскопічні структури. Раніше повідомлялося про виникнення груп ацинарних клітин в носоглотці, але у вигляді розподіленої структури по великій області, а не у вигляді  локалізованої тканини, як організованої залозистої структури.

Нововиявлені залози - це залозисті структури, які розташовані у важкодоступному анатомічному місці під основою черепа, областю, яку можна візуалізувати лише за допомогою назальної ендоскопії. Макроскопічно видимі отвори вивідних проток могли бути помічені, але не були інтепретовані, як частина більшої залози. Звичайні методи візуалізації (УЗД,КТ,МРТ) ніколи не дозволяли візуалізувати цю підслизову структуру та інтерпритувати її як слинну залозу, хоча ознаки її присутності могли бути помітними в різних попередніх функціональних методах візуалізації під час ретроспективної оцінки. 

Сучасна багатопараметрична МРТ-візуалізація може бути використана лише для ідентифікації тканинного відділу, в якому розміщена залоза, після аналізу інформації, наданої PSMA-PET / CT та гістологією.

В результаті цих співпадаючих факторів відкриття залежало від введення молекулярної візуалізації з радіоактивно міченими PSMA-лігандами. Це забезпечило необхідну високу чутливість і специфічність для виявлення клітин слинних залоз з дуже високим коефіцієнтом контрастності щодо оточуючих PSMA-негативних тканин. У поєднанні з 3D-анатомічною реконструкцією гістологічної інформації, це дозволило вченим зрозуміти, що ці клітини насправді є частиною більших слинних залоз.

Висувають гіпотезу, що фізіологічною функцією цих тубарних залоз може бути - зволоження носоглотки та ротоглотки, хоча така інтерпретація фізіології потребує підтвердження за допомогою додаткових досліджень. Вчені зробили такий висновок, оскільки проаналізували дані 723 пацієнтів, які пройшли променеве лікування і з'ясували певний зв'язок між  високою дозою променевою терапії в області розташування залози та виникненням таких явищ, як ксеростомія та дисфагія після променевої терапії.

Отримані дані вказують на те, якщо запобігати великому променевому навантаженню на ці залози, то, можливо, вдасться уникнути побічних ефектів та значно покращити якість життя пацієнта.

Дослідження опубліковане в журналі "Radiotherapy and Oncology".