Карантин у світі триватиме трохи довше декількох тижнів і це певним чином змінює наше життя, а в певних сферах змінює назавжди.

Аби зупинити коронавірусну інфекцію нам усім потрібно радикально змінити майже весь наш побут — те як ми працюємо, займаємося спортом, спілкуємося, ходимо по магазинах, лікуємося, навчаємося та піклуємося про родичів.

Всім би хотілося, аби все стало так як раніше якомога швидше, та от багато хто ще не збагнув того факту, що скоро, за декілька тижнів або ж місяців, цього не станеться, а певні речі не повернуться до тієї «норми» ніколи.

Весь світ зараз намагається «вирівняти» епідеміологічну криву коронавірусної інфекції впроваджуючи різні заходи задля соціального дистанціювання населення, аби не настав колапс систем охорони здоров’я, який вже загрожує Італії. Результатом такого «згладжування» є тривала пандемія, аби достатньо людей перехворіли на Covid-19 і отримали імунітет або ж людство винайшло вакцину.

Як довго все це триватиме? Наскільки суворими мають бути ці заходи? 16 березня Дональд Трамп анонсуючи нові рекомендації, щодо соціального дистанціювання, заявив про декілька тижнів цілеспрямованих заходів. У Китаї після 6 тижнів карантину, коли нових випадків вже майже не фіксується, потроху починають ослаблювати обмеження.

Але це не кінець. Поки хоч хтось у світі все ще інфікований — людство не застраховано від виникнення нових спалахів інфекції, якщо не буде суворого контролю. Нещодавно у звіті Імперського Коледжу Лондона був запропонований новий підхід до впровадження заходів соціального дистанціювання: кожного разу коли починають стрімко зростати надходження хворих до інтенсивної терапії треба максимально посилювати карантинні заходи, і ослаблювати їх тоді коли кількість надходжень менше певного порогового значення. Але навіть під час таких перерв люди із симптомами, або ті в кого хворі родичі мають бути ізольовані.

Але що саме мається на увазі під соціальним дистанціюванням? Це обмеження усіх контактів окрім співмешканців або ж роботи на 75%. Це не означає повне обмеження контакту із зовнішнім світом, але замість того аби зустрітись з друзями чотири рази за тиждень ви це зробите лише один раз. Тобто кожен має зробити все можливе аби скоротити свої соціальні контакти на 75%.

Згідно з такою моделлю, науковці розрахували, що соціальні обмеження триватимуть близько двох третин усього часу який знадобиться до появи вакцини, а на цей момент це приблизно 18 місяців.

Чи є такий шлях єдиним для населення? І чому неможливо просто збудувати більше відділень інтенсивної терапії, аби лікувати більше людей?

Науковці вирахували, що якщо ізолювати хворих, людей похилого віку, контактних осіб та закрити школи, але не вводити заходи соціального дистанціювання то в піку кількість хворих у важкому стані перевищить можливості систем охорони здоров’я Великобританії або ж США у 8 разів. Навіть якщо збудувати відділення інтенсивної терапії, їх неможливо буде забезпечити персоналом.

Скоротити тривалість карантину також неможливо, наприклад якщо його тривалість становитиме 5 місяців, то наступний спалах припаде на наступну зиму, яка вже сама по собі не є легким часом для закладів охорони здоров’я.

Згідно з запропонованою моделлю, навіть якщо встановити дуже високий поріг для надходжень у відділення інтенсивної терапії, зважаючи, що багато людей все одно помре це особливо не змінить загальну тривалість обмежень для населення.

Тобто те що ми маємо це не так тимчасово як здавалося б. Скоріше це просто початок нового способу життя. Життя під час пандемії.

Дуже скоро від пандемії постраждає індустрія розваг: ресторани, кафе, бари, нічні клуби, спортзали, готелі, театри, кінотеатри, галереї мистецтв, торгові центри, ярмарки, музеї, музиканти та інші виконавці, спортивні майданчики (і спортивні команди), місця проведення конференцій, круїзні лінії, авіакомпанії, громадський транспорт, приватні школи, дитячі центри. Не варто також забувати про навантаження на батьків, які мають навчати дітей вдома, тих хто має піклуватися про людей похилого віку, намагаючись не піддати їх ризику зараження, або людей що застрягнуть у жорстоких стосунках і тих хто просто не має фінансової подушки аби вижити в умовах із нестабільним прибутком.

Звичайно до нових умов світ буде адаптуватись і ми побачимо багато нових сервісів для людей, які вимушено обмежені у своїх діях. Можна також сподіватися на те, як можуть змінитися деякі звички — менше подорожей, що спричиняють значні викиди сполук вуглецю, більше локальних продуктів, більше прогулянок пішки та їзди на велосипеді.

Але ті збитки яких зазнає світ неможливо буде виправити, такий «закритий» спосіб життя просто неможливий для великих проміжків часу.

З позитивного — у майбутньому нас чекають кращі системи охорони здоров’я, з підрозділами для швидкої реакції на епідемії і пандемії, які зможуть швидко визначити спалах інфекційного захворювання не давши йому розповсюдитись; також можливість швидко збільшувати виробництво медичного обладнання, тест-систем, ліків. Так, це все вже не допоможе з Covid-19, але допоможе у майбутньому.

Найближчим часом ми, мабуть, знайдемо незручні компроміси, які дозволять нам зберегти певну подобу соціального життя. Можливо, кінотеатри залишать лише половину своїх місць, зустрічі відбудуться у більших кімнатах з далеко розставленими кріслами, і в тренажерних залах потрібно буде заздалегідь бронювати тренування, щоб зали не переповнені клієнтами.

Зрештою людство відносить здатність до безпечної соціалізації, розробивши більш складні способи визначити, хто має високий ризик захворювання, а хто ні, а також юридичні механізми як бути з тими хто скоріше захворіє.

Ми можемо бачити подібні заходи вже сьогодні. Ізраїль збирається використовувати дані про місцезнаходження мобільного телефону, за допомогою яких його спецслужби відстежують терористів для відстеження людей, які контактували з відомими носіями вірусу. Сінгапур робить вичерпне відстеження контактів і публікує детальні дані про кожен відомий випадок, окрім ідентифікації людей за прізвищем.

Ми, звичайно, не знаємо, як виглядає це майбутнє. Але можна уявити собі світ, в якому, щоб потрапити на рейс, можливо, вам доведеться записатися в службу, яка відстежує ваші пересування через телефон. Авіакомпанія не зможе побачити, куди ви поїхали, але отримає попередження, якщо ви були поруч із підтвердженими інфікованими людьми або в зонах спалаху захворювання. Імовірно, подібні заходи можуть бути застосовані і при відвідуванні державних будівель чи великих транспортних вузлів. Сканери температури, які вже зараз можна зустріти у деяких офісах, можуть стати повсякденністю, а ваш роботодавець взагалі може вимагати носити монітор, який відстежує температуру або інші життєві показники. Нічні клуби просять підтвердити вік, в майбутньому вони можуть попросити підтвердження імунітету, що показує, що ви вже оговталися від захворювання або були щеплені проти останніх штамів вірусів.

Ми адаптуємось та приймемо такі заходи, так само як ми адаптувались і прийняли заходи безпеки в аеропортах після низки терористичних атак. Такий нагляд буде вважатися невеликою ціною, щоб заплатити за основну свободу — свободу перебування з іншими людьми.

Однак, як правило, справжню вартість понесуть найбідніші та слабкіші. Люди з меншим доступом до медичної допомоги або які живуть у більш схильних до захворювань районах, тепер також частіше будуть мати більше обмежень щодо доступу до місць, подій або ж можливостей, відкритих для всіх інших. Вільнонаймані короткострокові працівники побачать, що їхня робота стане ще більш нестабільною. Іммігранти, біженці, люди без документів та колишні засуджені зіткнуться з ще однією перешкодою для того, щоб стати повноцінним членом в суспільстві.

Щобільше, допоки немає чітких правил щодо того, як оцінюється чийсь ризик захворювання, уряди чи компанії можуть вибрати будь-які критерії — ви маєте високий ризик, якщо заробляєте менш як 50 000 доларів на рік, перебуваєте в сім'ї з більш ніж шістьма людьми, і живите у певних частинах країни, наприклад. Це створює простір для алгоритмічної упередженості та прихованої дискримінації, як це відбулося минулого року з алгоритмом, який використовували медичні страховики США, який ненавмисно виявився прихильником білих людей.

Світ багато разів змінювався, і він змінюється знову. Нам усім доведеться адаптуватися до нового способу життя, роботи та налагодження стосунків. Але як і при всіх змінах, будуть ті, хто втрачає більше, ніж більшість, і будуть ті, хто вже занадто багато втратив. Найкраще, на що ми можемо сподіватися, — це те, що глибина цієї кризи нарешті змусить країни, зокрема, США, виправити соціальні нерівності, які вже сьогодні роблять велику кількість населення сильно вразливою.