Дослідники Лейпцизького науково-дослідного центру раннього розвитку дитинства Лейпцизького університету та Інституту еволюційної антропології Макса Планка (Leipzig Research Centre for Early Childhood Development at Leipzig University and the Max Planck Institute) намагалися змоделювати процес розробки нової комунікаційної системи в експерименті та отримали дивовижні результати: навіть діти дошкільного віку можуть спонтанно розвивати системи спілкування, які виявляють основні властивості звичайної мови.
Питання виникнення людської мови на сьогодні є малодослідженим, а усі існуючі теорії є не більше ніж гіпотезами. Враховуючи те, що цей процес може займати тисячоліття, доволі захоплююче бачити, як глухонімі люди можуть спонтанно створювати нові мови жестів. Спостереження показали, що коли глухонімі незнайомці збираються разом у громаді, вони за короткий час вигадують свою власну мову жестів. Найвідоміший приклад цього — нікарагуанська мова жестів, що виникла у 1980-х роках. Цікаво, що діти відігравали важливу роль у створенні цих нових мов. Однак те, як саме це відбулося, не було задокументовано. Мануель Бон описує це так: "Ми відносно мало знаємо про те, як соціальна взаємодія перетворюється на мову. Саме тут починається наше нове дослідження".
У ряді досліджень учені намагалися відтворити саме цей процес. За словами Грегора Качеля, одного з дослідників, ідея існувала вже досить давно, але виникла проблема: як змусити дітей комунікувати між собою без використання мови? Skype допоміг вирішити цю проблему. У ході дослідження дітей розсадили у дві різні кімнати та створили між ними конференцію. Після короткого знайомства дослідники потайки вимикали звук та спостерігали, як діти знаходять нові способи спілкування без використання мови.
Завданням дітей було описувати зображення з різними мотивами у координаційній грі. З конкретними речима, такими як молоток чи виделка, діти швидко знайшли рішення, імітуючи їх функцію (наприклад, забивання цвяхів) жестами. Але дослідники неодноразово кидали виклик дітям новими, більш абстрактними зображеннями. Наприклад, вони представили білий аркуш паперу як малюнок. Зображене “нічого” важко показати. Качел описує, як діти майстерно впоралися із цим завданням: “Дитина, що показувала зображення, спершу намагалася використати усілякі жести, але її співрозмовник дав їй зрозуміти, що не розуміє показаного. Раптом перша дитина повернула футболку набік та показала на білу крапку на кольоровому малюнку. Це був прорив: звичайно! Білий! Як білий папір! Пізніше, коли ролі було змінено, інша дитина не мала білої цятки на її футболці, але застосувала той самий підхід: вона потягнула футболку убік і вказала на неї. Її партнер швидко зрозумів, що потрібно робити.”
За дуже короткий час вони створили знаки для передавання абстрактних понять. У ході дослідження зображення ставали все більш складними, що відображалось і у жестах, які демонстрували діти. Щоб спілкуватися, наприклад, про взаємодію двох тварин, діти вигадували окремі жести для власне тварин та дій, які ті виконували, і почали їх поєднувати, створюючи таким чином своєрідну невелику локальну граматику.
Отже, як виникає мова?
На підставі цього дослідження правдоподібним є таке пояснення: спершу, люди створюють характеристики якихось дій та предметів за допомогою жестів. Необхідною умовою для цього є спільний досвід у взаємодії між двома партнерами. Партнери також координують свої дії, наслідуючи один одного, для можливості використання однакових символів для одних і тих самих речей. Знаки, таким чином, набувають міжособистісного та, зрештою, загальноприйнятого значення. З часом зв’язки між знаками і речима стають більш абстрактними, а значення окремих знаків стає більш конкретним. Коли виникає необхідність повідомляти про більш складні речі, поступово з’являються граматичні структури. Однак найбільш цікавим аспектом сучасних досліджень є те, що ці процеси можна спостерігати за контрольованих обставин та протягом 30 хвилин.
Дослідження показують, що спілкування не може бути зведене лише до слів. Коли немає можливості використовувати звичайну розмовну мову, люди знаходять інші способи передачі інформації. Це явище є основою для розвитку нових мов. Дослідження Мануеля Бона, Грегора Качеля та Майкла Томаселло показує, як можуть виглядати перші кроки у розвитку нової мови. За словами Бона, в цей момент виникає багато нових запитань: “Було б дуже цікаво побачити, як новостворені системи зв'язку змінюються з часом, наприклад, коли вони передаються новим "поколінням" користувачів. Ця мова стає більш систематизованою, коли вона передається далі.”
The non-governmental organization INgenius is a Ukrainian-language medical platform that has been promoting evidence-based medicine among the community of doctors in Ukraine since 2016. Our team has created an open database of translated treatment protocols, analytical articles on reliable treatments, and analysis of fuflomycins. We also organize events for doctors on a highly professional level.
If you want even more evidence-based Ukrainian-language content, more interesting experiments, and practical activities, support us with the help of donors!
The funds raised will be spent on:
- technical support of the site;
- the monthly payment for platforms such as ZOOM, telegram, etc.;
- payment for a designer;
- free events;
- advertising.
Each of your contributions is a contribution to the future not only of our platform but also of the progressive development of evidence-based medicine in Ukraine.
Revolution in you!
ingeniusua@gmail.com