Мережа медичних центрів, створена Радянським Союзом у 1920х роках, надає експертні дані щодо карантину та протидії епідемії Сovid-19.

Декілька років тому на віддаленому гірському лузі у Киргизстані підліток убив та зняв шкіру бабака. Через 5 днів його батьки віднесли спітнілого, напівбожевільного хлопчика у сільську лікарню, де той помер від бубонної чуми.

Подібно привиду із середньовіччя, чума досі час від часу з’являється у віддалених регіонах колишнього Радянського Союзу, де сьогодні живе серед диких гризунів. Протягом століть, з покращенням громадської гігієни, чума занепала як загроза. Сьогодні, як бактеріальна інфекція, при вчасному виявленні вона легко піддається лікуванню антибіотиками.

Але чума все ще була смертельною загрозою в 1920-х роках, а також бентежила Радянський Союз, який створив спеціалізоване державне агентство для її відстежування та стримування. Наступники цього агентства досі існують у Росії та ще півдесятку інших країн, що були радянськими республіками, і, завдяки своїм готовим карантинним планам і навченому персоналу, вони стали опорою регіональної реакції на коронавірус.

Ще надто рано говорити про те, що колишні радянські протичумні центри внесли значущий вклад у стримування розповсюдження коронавірусу. На даний момент у Росії 21000 заражених та 170 померлих.

У кращому випадку, радянська система допомогла затримати розповсюдження, і це лише один із показників для оцінки того, чому коронавірус розповсюджувався повільніше у Росії, Україні та інших країнах колишнього Радянського Союзу, ніж у Західній Європі та США. Такі фактори, як удача, закриття кордонів та посадовці, що приховують справжню кількість смертей, також можуть пояснити низькі цифри.

У будь-якому випадку, інфекція наразі лютує, і ці країни, схоже, ідуть по шляху інших країн до переповнених лікарень та моргів. Але співробітники протичумних центрів кажуть, що їх рання робота стала порятунком для регіону.

«Звичайно, це допомогло, — з самого початку, сказав Равшан Маймулов, директор регіональної протичумної служби у Киргизстані, який оглядав підлітка, що у 2013 році помер від чуми. Він використав той самий план, який встановив у регіоні після смерті хлопчика, щоб дати відповідь коронавірусу у вересні. — Коли 15-річний хлопець приїхав до сільської лікарні, тіло все ще було вологим від поту, і я відчув набряки у нього під пахвами та підборіддям», — сказав Маймулов. Але хлопчик був занадто запущений, щоб його врятувати. Він помер через кілька годин.

Маймулов, 57 років, навчався у російському противочумному інституті «Мікроб». Після смерті хлопчика він мав повноваження негайно розпочати план щодо локалізації джерела зараження, хоча тоді вони мали лише частковий діагноз. Щоб жителі села не розбіглися до введення карантину, Маймулов використав спеціальний шифр у спілкуванні з регіональною владою, повідомивши, що необхідно впровадити «Формулу-100». На наступний ранок всі виїзди з села були перекриті поліцейськими блок-постами.
«Нам потрібно було не допустити втечі», — сказав він. На наступний ранок поліцейські пропускні пункти були на місці, а село було опечатане.

За його рекомендацією, влада в навколишній Іссик-Кульській області застосувала той самий підхід у березні, запровадивши призупинення розповсюдження коронавірусу.

«Ми працювали за оперативним планом боротьби з чумою», — сказав Маймулов у телефонному інтерв’ю. За його словами, у регіоні з населенням близько півмільйона людей зареєстровано три випадки захворювання на коронавірус. Киргизстан повідомляє про три летальні випадки.

У Росії в структуру Росспотребнадзору входять 13 регіональних протичумних центрів, п'ять науково-дослідних інститутів, які займаються вивченням чуми, і безліч польових станцій. Інститут «Мікроб», спочатку повністю присвячений бубонній чумі, але згодом розширений для боротьби з іншими інфекціями, такими як холера, жовта лихоманка, сибірська виразка та туляремія, моделює поширення коронавірусу.

Починаючи з січня, директори протичумних центрів в Євразійському економічному союзі, московський торговий союз Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії та Росії провели конференц-дзвінки про коронавірус. Інститут чуми в Одесі входить до числа агенцій, які реагують на коронавірус.

«Сам факт, що Росія та інші колишні радянські держави — це саме колишні радянські держави, означає спільну спадщину», — сказав Дмитро Тренін, директор Московського центру Карнегі. За його словами, спадщина, сфокусована на епідеміях, допомогла. Радянська система охорони здоров’я мала випадкові успіхи у лікуванні людей, але могла реагувати на епідемії як військові структури. Інші аналітики колишніх радянських медичних служб кажуть, що в довгостроковій перспективі радянська спадщина не виявиться подарунком. Євген С. Гонтахер, професор Вищої школи економіки та авторитет з питань охорони здоров'я в Росії, каже, що здатність протидіяти епідеміям деградувала, а для покращення лікування пацієнтів не було зроблено майже нічого. Він каже, що чумні лікарі були елітою сто років тому, а не сьогодні.

У Киргизстані Маймулов працює у дерев’яній лабораторії, у тому, що ще кілька тижнів тому було медичним заводом для боротьби з чумою. Більшу частину років він планує проводити кампанії з розпилення інсектицидів у нори гризунів для знищення бліх та уповільнення розповсюдження тварин. Він каже, що вони — гризуни, вони швидко розмножуються, вбивати їх не варто. Хвороба не може бути повністю усунена.

Сім’я 15-річного хлопця пасла овець у горах та ловила бабаків для продажу їх хутра. Хлопець зняв з нього хутро. Хоча чорна смерть зазвичай розповсюджується через укуси бліх, у цьому випадку хлопчик підхопив її просто дотиком пальців. Врешті-решт, 32 села були поставлені під карантин, тоді як близько 700 медсестер ходили від дверей до дверей, шукаючи інфікованих. Хутра бабаків збирали і спалювали. Але команда боротьби з чумою діяла досить швидко. Хлопчик був єдиним підтвердженим випадком.