Біовен: панацея чи помилковий шлях?
Пошук ефективних противірусних методів лікування та попередження поширення інфекції триває.
INcovid INgeniusNews коронавірус пандемія COVID_19 біовен

 

 Одним із пропонованих способів лікування хворих було обрано препарат гіперімунного імуноглобуліну G, зареєстрований в Україні під назвою «Біовен», а численні повідомлення в різноманітних медіа свідчать, що даний препарат планується включити у національний протокол лікування хворих на коронавірусну інфекцію. Давайте розберемось, наскільки ця ідея є доцільною.

Спочатку нагадаємо, що ж таке «Біовен». Згідно з інструкцією, діючим компонентом є антитіла, що володіють специфічною активністю проти величезного спектру збудників, включаючи гепатити А і В, цитомегаловірус, віруси герпесу 1, 2 та 6 типу, вірус Епштейна-Барр, віруси вітряної віспи, кору, грипу, паротиту, поліомієліту, краснухи, а також збудник кашлюку, стафілокок, кишкову палочку, пневмокок, а також правцевий і дифтерійний токсини.


У показах до застосування препарату є первинні та вторинні імунодефіцити та аутоімунні захворювання, а також лікування і профілактики захворювань, спричинених бактерійними і вірусними інфекціями.

Внутрішньовенний імуноглобулін IgG, виділений із об’єднаної плазми кількох тисяч здорових донорів, є однією з часто використовуваних імунотерапевтичних молекул для лікування різних аутоімунних та запальних захворювань. На додаток до клінічно затверджених патологічних станів, включаючи хворобу Кавасакі, імунну тромбоцитопенічну пурпуру, запальні міопатії, синдром Гійєна-Барре, реакцію "трансплантат проти хазяїна" та аутоімунні ураження  шкіри,  IVIG застосовується при понад 100 захворюваннях як лікарський засіб off‐label. 


У статті, опублікованій у Clinical & Translational Immunology, було представлене багатоцентрове ретроспективне когортне дослідження, що оцінює ефективність внутрішньовенного введення IgG (0,1 - 0,5 г/кг -1) у 325 важких  пацієнтів з COVID-19, які потрапили до лікарень на півдні Китаю у період від грудня 2019 до березня 2020 року. Додаткові методи лікування включали антибіотики, противірусні препарати та стероїди згідно з китайськими протоколами.  Дані показали, що раннє введення (≤ 7 днів після прийому) імуноглобуліну покращує прогноз пацієнтів у критичному стані з COVID-19.


Це багатоцентрове дослідження має певні обмеження.  По-перше, це ретроспективне дослідження.  По-друге, був застосовуваний широкий діапазон дози IVIG, а тривалість лікування відрізнялась.  По-третє, бракує аналізів різних запальних цитокінів та імунних клітин.  Рандомізовані, контрольовані плацебо клінічні дослідження з неупередженим розумінням результатів мають вирішальне значення для оцінки повного спектру ефективності IVIG та вікна лікування при COVID-19.  Оскільки для отримання протизапального ефекту зазвичай потрібна висока доза IVIG (2 г/ кг – 1), цю дозу слід враховувати для подальших клінічних випробувань.


Зважаючи на те, що дані про застосування IVIG при інфекції SARSта MERS є слабкими, теоретично, можна було б припустити, що високі дози IVIG можуть бути корисними при важкій інфекції SARS-CoV-2 за допомогою імунної модуляції, але не без потенційних несприятливих наслідків.


Чітка демонстрація терапевтичної вигоди потребує великої кількості добре контрольованих досліджень.
В одному дослідженні із загальною вибіркою 59 пацієнтів із важким перебігом коронавірусної інфекції, де 30 осіб отримували імуноглобуліни, а 29 плацебо, було з'ясовано, що рівень внутрішньолікарняної смертності був нижчим у групі IVIG порівняно з контрольною групою (6 [20,0%] проти 14 [48,3%] відповідно; Р = 0,022).  Але чи достатньо даних, отриманих у 30 осіб, щоб говорити про статистичну достовірність, якщо мінімальний розмір вибірки має складати не менше 100, залишається відкритим питанням. 


У ще одній роботі ефективність внутрішньовенного введення імуноглобулінів при важкому перебігу коронавірусної інфекції було доведено у вибірці з 5 чоловік, що також, очевидно, не можна вважати достовірним. 

Як вважають вчені, ефективна імунна відповідь на SARS-CoV-2 включає чотири типи або підмножини Т-клітин: CD4, які відповідають за клітинний імунітет і допомагають В-клітинам у виробленні вірус-нейтралізуючих антитіл;  CD8, цитотоксичні Т-лімфоцити, які безпосередньо вбивають заражені клітини - за допомогою за допомогою CD4;  інші Т-клітини (включаючи Т-17 (Th17) клітини), що викликають запальні реакції, які допомагають контролювати перебіг інфекції;  регуляторні Т-клітини, які допомагають стримувати імунну відповідь і запобігати надмірній реакції та пошкодженню власних тканин.

Виявлення антитіл до SARS-CoV-2 не вказує безпосередньо на захисний імунітет, а критерії надійного захисту від COVID-19 ще не встановлені.

 Попередні дослідження США та Європи свідчать про наявність Т-клітин, специфічних для SARS-CoV-2, у людей із гострим перебігом COVID-19, та у тих, хто одужує. Вчені повідомляють про те, що специфічні Т-клітини CD4 I CD8 виявляються як в осіб, що мають антитіла до коронавірусу, так і в тих, у кого антитіла відсутні.  Більш несподіваним було те, що ці клітини також присутні в осіб, у яких в анамнезі відсутня експозиція до коронавірусу, а результат ПЛР був негативним.

Нарешті, дослідження виявили сильні реакції Т-клітин пам’яті у людей, що одужують від COVID-19.  Необхідні також дослідження, щоб вивчити роль регуляторних  Т-клітин у важкій формі COVID-19, особливо при цитокіновому штормі.


The National Institutes of Health не рекомендує використовувати IVIG, що не були отримані в пацієнтів із SARS-CoV-2, для лікування COVID-19, за винятком контексту клінічного випробування. Це також обмежує використання "Біовену", оскільки, очевидно, що засіб був виготовлений раніше за отримання достатньої кількості специфічних антитіл у реконвалесцентів. 


Дослідники з Інституту Кірбі в Сіднеї, Австралія, разом із колегами в США та Європі анонсували проведення багатонаціонального клінічного випробування COVID-19, що фінансується Національним інститутом охорони здоров'я США.


У випробуванні, яке називається INSIGHT 013 або ITAC, вивчатимуться методи лікування „гіперімунним імуноглобуліном” у осіб, госпіталізованих із COVID-19. Це рандомізоване, подвійне сліпе, контрольоване платформенне дослідження на 500 пацієнтів, яке порівняє ефективність гіперімунного імуноглобуліну з плацебо.  Усі пацієнти отримуватимуть стандартну терапію, включаючи ремдезивір.
Набір персоналу розпочато, результати очікуються пізніше у 2020 році. Отже, не маючи результатів саме таких випробувань, дуже важко зробити об'єктивні висновки про доцільність та ефективність терапії імуноглобулінами при COVID-19. 


Ефективності терапії імуноглобулінами при коронавірусній інфекції також присвячений масштабний огляд Cochrane, в який було включено 19 завершених досліджень з вибіркою, що нараховувала 38 160 осіб;  36 081 людина отримувала реконвалесцентну плазму.
З них було два рандомізованих контрольованих дослідження (РКД), в яких взяли участь 189 учасників;  95 учасників отримували реконвалесцентну плазму.  


Щоб оцінити, чи ефективна плазма реконвалесцентів для лікування COVID-19, було проаналізовано результати досліджень.  Контрольні групи отримували стандартну допомогу під час лікування без плазми реконвалесцентів.  Не було достатньо доказів, щоб визначити, чи впливає вона на ризик смерті при виписці з лікарні.  Плазма реконвалесцентів може зменшити потребу в підтримці дихання, але автори огляду вважають, що рівень доказовості цього твердження є низьким.


Також було виявлено кілька серйозних небажаних ефектів, які можуть бути пов'язані з використанням плазми реконвалесцентів, включаючи летальні випадки, алергічні реакції або ускладнення з боку дихальних шляхів.   
Жодне з включених досліджень не повідомляло про вплив на якість життя.


Впевненість у даних була низькою або дуже низькою, оскільки існувало лише два рандомізовані клінічні дослідження і більшість їх не використовували надійних методів для вимірювання їх результатів.  Крім того, учасники отримували різні методи лікування поряд з плазмою реконвалесцентів, а деякі мали основні проблеми зі здоров'ям. Вчені не впевнені, чи є плазма реконвалесцентів ефективним лікуванням для осіб, госпіталізованих із COVID-19, і чи впливає вона на кількість серйозних небажаних ефектів.  Ці висновки можуть бути пов'язані з природним прогресуванням захворювання, іншими методами лікування або плазмою реконвалесцентів. Аналіз даних продовжується і огляд постійно оновлюється. 


А що ж не так із «Біовеном»? Адже насправді цей препарат має право на існування, лікування деяких аутоімунних захворювань внутрішньовенними імуноглобулінами – доведена ефективна терапія.


Справа у тому, що «Біовен» виготовляють не з плазми донорів-реконвалесцентів, це дійсно суміш імуноглобулінів до найрізноманітнішого спектру збудників захворювань, але в ній відсутні антитіла безпосередньо до коронавірусу. Також, як на сайті виробника, так і у світовому науковому банку відсутні доказові дані, що свідчили б саме про ефективність і доцільність застосування саме терапії неспецифічними імуноглобулінами COVID-19. Реконвалесцентна плазма на фоні «Біовену» здається якщо не оптимальним, адже також потребує переконливих доказів, то хоча б більш патогенетично обгрунтованим і специфічним лікуванням в умовах пандемії.  


Не слід забувати і про такі можливі грізні побічні явища, які можуть ускладнити терапію неспецифічними імуноглобулінами, як посттрансфузійний та анафілактичний шок.


Безумовно, подальша робота в цьому напрямку дозволить пролити світло на доречність «Біовену», але на сьогодні рекомендувати його усім хворим на коронавірусну інфекцію не є оптимальним вибором.

Інформаційна кампанія проходить за підтримки фонду "Відродження".

facebook коментарі
Help us stay with you

Every penny of yours helps us to keep doing our job

Thank you for choosing to help us with a voluntary donation.

 

Feedback
+38 (063) 506 10 54
ingeniusua@gmail.com