Міфи про шизофренію
17 червня
Найпоширеніші хибні уявлення, що існують в суспільстві
шизофренія психіатрія стигматизація міфи

Шизофренія — це важкий психічний розлад, для якого характерні серйозне спотворення мислення, сприйняття, а також неадекватні емоційні реакції.

Захворювання спричиняє значні соціально-фінансові втрати для світової економіки: так, у дослідженні, присвяченому глобальному економічному тягарю захворюваності, шизофренія становить 1,1% від загального показника Disability-Adjusted Life Year (роки життя з поправкою на інвалідність, DALY)  і 2,8% - для  Years Lived with Disability (років, проведених в стані непрацездатності, YLD). Навіть попри великі економічні витрати, шизофренія продовжує скорочувати тривалість життя хворих в середньому на 10 років. Окрім цього, лише 10–15% хворих на шизофренію мають оплачувану роботу.

За різними джерелами поширеність шизофренії становить від 0,64% до 1%.  Шизофренія може вражати людей впродовж усього життя, хоча найчастіше маніфестація відбувається в ранньому дорослому віці. У дітей і літніх людей шизофренія розвивається відносно рідко. Частота діагностування нових випадків шизофренії різко збільшується в підлітковому періоді, досягаючи піку в віці від 16 до 25 років.

Попри тривалу історію вивчення цієї патології, про шизофренію все ще ходить безліч міфів. Її зображення в фільмах і засобах масової інформації часто лиш дезінформують глядачів та підживлюють шкідливі уявлення, замість того, аби розвіювати стигму навколо пацієнтів із даним діагнозом. У цій статті буде розглянуто 5 найбільш поширених міфів про шизофренію, а також наведено факти, які їх спростовують.

Міф №1: Люди з шизофренією мають кілька особистостей

Факт: Шизофренія — це окрема нозологія, часто пов'язана з дисоціативним розладом ідентичності (ДРІ), симптомом якого є «розщеплення особистості».

Людині з ДРІ може бути помилково діагностована шизофренія, якщо під час інтерв'ю її опис фрагментів власної особистості інтерпретується як маячіння. Шизофренія формально відрізняється від ДРІ наявністю марення і галюцинацій. Дисоціативні розлади пов'язані зі зміненим почуттям реальності, схожим на шизофренію, але для них не характерні галюцинації або марення.

Міф №2: Люди з шизофренією — небезпечні та жорстокі

Факт: Хворі на шизофренію помилково визнані небезпечними через спотворене зображення клінічної картини захворювання у ЗМІ.

Дослідження, проведене в 2012 році, показало, що в більшості (80%) фільмів персонажі з шизофренією зображувалися жорстокими та безжальними. Інше дослідження 2016 року показало, що індустрія кіно навмисно гіперболізує симптоми шизофренії героїв з метою посилення драматичності сцен.

Дослідження, що вивчають поширеність насильства серед пацієнтів психіатричних лікарень, демонструють широкий діапазон результатів в залежності від умов лікування, в яких вони проводилися. Найнижчий рівень поширеності насильства спостерігався в амбулаторних умовах (2,3-13%), а найвищий — в умовах надання невідкладної допомоги (10-36%) і в пацієнтів, які отримують примусове лікування (20-44%).

Дійсно, близько 10% пацієнтів з шизофренією або іншими психотичними розладами можуть демонструвати агресивну поведінку, в порівнянні з 2% населення в цілому. Хоча це свідчить на користь того, що психічні захворювання підвищують ризик насильницької поведінки, важливо відзначити, що 1-річний популяційний ризик насильства, пов'язаний з серйозним психічним захворюванням, складає лише 4%. Іншими словами, навіть якщо ризик насильницької поведінки у людей з шизофренією зрівняється з середнім у популяції, приблизно 96% насильства, яке нині існує, буде продовжуватися.

Міф №3: Люди, хворі на шизофренію, не можуть працювати

Факт: Правильно підібране лікування дозволяє пацієнтам не лише успішно справлятися зі своїм захворюванням, але й мати задовільний рівень функціонування.

Попри наявність прикладів у крайніх положеннях спектру (як тих, хто досягає майже повного одужання, так і людей з важкою інвалідністю), переважна частина пацієнтів займає проміжне положення: вони живуть з деякими функціональними порушеннями і періодичними кризами, але й мають необхідні для життя навички та соціальні стосунки, а також значні періоди задовільного стану.

Підтверженням цього є 16-річне дослідження, яке показало, що після належного лікування у людей з шизофренією і розладами, пов'язаними з вживанням психоактивних речовин, покращилися симптоми і підвищилася якість життя. Вони самостійно жили, працювати і мали широке коло соціальної підтримки.

Проблеми починаються у ситуації, коли належна терапія відсутня: пацієнти, чий стан не лікується протягом періоду до п'яти років, переживають серію психотичних епізодів зі зниженим когнітивних функцій після кожного з них. Після цього початкового періоду когнітивні здібності мають тенденцію до стабілізації і залишається на тому ж рівні (який може значно відрізнятися від "преморбідного"), попри періодичні загострення.

Міф №4: Якщо хтось із членів моєї сім'ї має шизофренію, то з часом її виявлять і у мене

Факт: Шизофренія має складну психобіосоціальну етіологію. Дійсно, наявність цього діагнозу у одного з батьків підвищує ймовірність виявлення шизофренії на 13%, а у близнюка — на 44%. Але генетика — лише основа, на яку надбудовуються фактори навколишнього середовища. Вони включають:

  • вірусні або бактеріальні інфекції;
  • недоїдання, хвороби і стрес матері під час вагітності;
  • сильний стрес під час критичних етапів розвитку.

Крім того, дослідження показують, що деякі рекреаційні наркотики, особливо канабіс, збільшують ймовірність розвитку шизофренії. Однак важливо пам'ятати, що спостереження кореляції в дослідженні не обов'язково є доведенням причинно-наслідкового зв'язку.

Міф №5: Якщо хтось із моїх знайомих має шизофренію, я абсолютно безсилий

Факт: Існує значна кількість речей, які можуть бути корисними для близької людини з подібним діагнозом:

  • Здобувайте інформацію про шизофренію та поглиблюйте свої знання. Знання та розуміння симптомів захворювання, його причин і перебігу, здатні полегшити розуміння поведінки близької людини, зробити її сприйняття менш страшливим;
  • Слухайте і валідуйте. Природно не знати, як реагувати та що сказати, коли близька людина описує свої галюцинації або ілюзії. Попри це, ви все одно можете валідувати їх почуття розгублення, розчарування і страху, навіть якщо не до кінця розумієте їх переживання;
  • Запитайте, як ви можете допомогти. Можливо, ви захочете зробити все можливе, щоб полегшити життя близькій людині, маєте безліч пропозицій або порад. Однак людина з психічним діагнозом все ще залишається самою собою і може не потребувати вашого постійного нагляду. Якщо людина відмовляється від допомоги, варто ставитися до її вибору з повагою, допоки це не ставить її життя на межі ризику;
  • Допоможіть скласти план на випадок кризових ситуацій. Оскільки шизофренія має хвилеподібний перебіг, наявність чіткого алгоритму дій є важливою передумовою контролю симптомів у разі їх повторного виникнення або погіршення;
  • Просто залишайтеся поруч. Самоізоляція і соціальна абстиненція часто є ранніми ознаками шизофренії, однак ваша присутність може забезпечити важливу соціальну та емоційну підтримку. Підтримання зв'язку дає можливість вчасно виявити бажання близької людини відмовитися від лікування та повпливати на нього.
facebook коментарі
Допоможіть нам залишатися з вами

Кожна ваша копійка допомагає нам продовжувати робити нашу справу

Дякуємо вам, що вирішили нам допомогти  добровільною пожертвою.

 

Зворотній зв’язок
+38 (063) 506 10 54
ingeniusua@gmail.com